Между прочим: я добавил несколько слов на 6.8 странице. Это для большей ясности.
Привет!
И. Сталин».
Доречно відзначити, що Сталін у своєму відгуку мап рацію, коли зауважував про «стихію веселощів» у комедії. Як пише 3. Богуелаїк’.ька, аналізуючи роботу Малого театру над п’єсою «В степах України», «основна співпраця драматурга з театром якраз і йшла по лінії усутчшн тих драматургічних моментів, які своїми веселощами могли одиернути увагу глядача від змісту комедії» (Богуслаеська 3. Драматург і тсдтр, с. 98) і насамперед за рахунок скорочення окремих сцен і слі-мічми», що мали характер очевидної водевільності.
Свідченням високої партійної оцінки п’єси Корнійчука, окрім присудження їй Державної премії, можна вважати і той факт, що в газеті «Правда» за 22 червня 1941 р. була надрукована стяті «Твір великої життєвої правди» — про виставу «В степах України» на сцені Київського театру ім. І. Франка, що саме тоді гастролював у Москві.
Комедія «В степах України» багато років перебувала в активно діючому репертуарі театрів країни. Великий успіх випав на долю спектаклю, показаного в театрах Ростова-на-Дону, Свердловська, Владивостока, Одеси, Дніпропетровська, Мінська, Кишинева, Тирасполя та ін. Сам драматург завжди наголошував, що цінує і прагне бачити в ній народне, фольклорне начало. Так, у листі до режисера О. І. Сердюка 1 жовтня 1959 р. він мріє про нову постановку п’єси — дзвінку і яскраву, збагачену пісням» і музикою: «Дорогий Лесь Іванович! Ви цікавитесь, чи зробив я новий варіант п’єси «В степах України». Ні, ніякого нового варіанта нема. Я мав кілька розмов з М. М. Крушельницьким, а також
з В. F. Меллером. Театр Франка думає поновити, а вірніше поставити нову виставу «В с[тепах] У [країни»]. Я просив М[.ар’яна] Михайловича],, щоб він зробив виставу, в якій було б багато пісень, створених композиторами і народом в наші часи, до другої війни. Одним словом, щоб це була фольклорна вистава нашого часу... Вистава мусить бути дзвінкою, яскравою, більш яскравою, ніж була колись, бо на це дає нам право певна історична відстань» (Світ Олександра Корнійчука, с. 90). І в останньому своєму листі, надісланому з лікарні у квітні 1972 р. (лист зберігається в музеї О. Корнійчука в ПлЮ-тах), драматург радить акторам Костромського драмтеатру ім. Остров-ського, які готували нову редакцію п’єси: «Грайте «Степи» весело,
жартівливо; розумно, не натискуйте на текст, не шаржуйте... Грайте, дорогі друзі, так, щоб ви відчули насолоду від своєї гри, а глядач від вас,..».
І963 р. автор здійснив другу редакцію комедії з метою її осучасиеиия. Дещо скоротилися другорядні любовні колізії Гриця й Галі, відпала потреба запрошення Будьонного йа весілля, яке затіяла заповзята Катерина, аби примусити батьків дати згоду на одруження дітей. Введено Образи молодих колгоспних активістів — Грйма'йла й Гаркуші, твір збагатився Новими прикметами часу (телевізор, ракета, транзистор та ін.), соціально гостріше зображений Довгоносик, Але від цього птєс'а дещо і втратила, насамперед, зникла первозданність аромату тієї епохи — передвоєнних років; деякі скорочення помітно вплинули на рівень художності. Так, в останній редакції п’єси «шофер» Степан Просто1 повідомляє Галушці, що е, мовляв, проект не продавати машин тим колгоспам, які не мають тваринницьких ферм, тоді як в попередньому варіанті секретар обкому вдало* обігрує скарги Галушки на відсутність краму * товару, малюючи перед ним фантастичну картину «засійу» вовни та шкіри на вулицях великих міст. У відповідь на це голова «Тихого життя» тільки й спромігся промимрити: «Угу,.. В курсі дєла». Не дуже вдалим є також введений до комедії Текст з дідами Остапом
і Тарасом. Саме тому в останнє прижиттєве видання творів (М., 1972) автор включає п’єсу в попередній редакції.
У новій редакції комедію вперше показав глядачам Київський театр ім. І. Франка 7 листопада 1963 р. (постановник М. Шейко, художник Д. Боровський, композитор В. Рождественський).
3 колективом театру ім. І. Франка пов’язана й кінематографічна інтерпретація твору. 1952 р. на Київській кіностудії ім. О. Довженка створено фільм-виставу (автор сценарію О. Корнійчук, постановка Г Юри, режисер Т. Левчук, художник М. Драк, композитор Ю. Мейтус). У головних ролях виступили Д. Мілютенко (Часник), Ю. Шумський (Галушка), Л. Комарецька (Палажка), В. Чайка (Параска), В. Добро-вольський (Петренко), О. Кусенко (Катерина).
П’єса «В степах України» удостоєна Державної премії СРСР першого ступеня (1942), кошти від якої (100 тис. крб.) письменник передав у фонд будівництва танкової колони «Українське мистецтво» (пізніша назва — «За Радянську Україну»).