Подається за вид.: Корнійчук, О. Зібр. творів. У 5-ти т., т. 2, с. 167—215.
1 Орден Червоного Прапора — тобто орден Трудового Червоного Прапора, урядова нагорода СРСР, заснована в 1928 р.
2 Ден і кін ці — учасники білогвардійської контрреволюційної Добровольчої армії генерала А. І. Денікіна (1872—1947), що діяла на Півдні Росії та на Україні в 1919—1920 pp.
3«Ой гаю, гаю, зелен розмаю» — українська народна пісня.
4 «На городі верба рясна» — українська народна пісня.
5 Хор Александрова — двічі Червонопрапорний ордена Червоної Зірки ім. О. В. Александрова художній колектив Збройних Сил СРСР. Існує з 1928 р. Організатор і перший музичний керівник
О. В. Александров (до 1946 p.).
6 «І с т о р і я партії».— Йдеться про видання: Короткий курс історії ВКП(б). За редакцією Й. В. Сталіна. М., 1938.
7 Будьонний Семен Михайлович (1 883— 1 973) — герой громадянської війни, радянський військовий і державний діяч, Маршал Радянського Союзу, тричі Герой Радянського Союзу. Командував Першою Кінною армією, яка в 1919—1920 pp. діяла проти Врангеля, Денікіна і контрреволюційних банд на Україні.
8 Ярославський Омелян (партійний і літературний псевдонім Губельмана Лінея Ізраїловича, 1878—1943)—професіональний революціонер, державний і партійний діяч, історик, академік АН СРСР (з 1939 p.), автор популярних антирелігійних книг «Біблія для віруючих і невіруючих» та ін.
9 Меркуціо — персонаж п’єси В. Шекспіра «Ромео і Джульетта».
10 МТС (машинно-тракторні станції) — державні сільськогосподар
ські підприємства по виробничо-технічному й організаційному обслуговуванню колгоспів на договірних началах, що функціонували у 1928— 1958 pp. В МТС були зосереджені основні знаряддя сільськогосподарського виробництва (трактори, комбайни та ін.). В умовах економічної слабкості дрібних колгоспів, нестачі сільгосптехніки й відсутності кваліфікованих кадрів для її експлуатації в артілях вони відіграла важливу роль у механізації виробництва, ефективного використання техніки. 1958 р. МТС були реорганізовані в ремонтно-технічні станції, коли на лютневому Пленумі ЦК КПРС було прийнято рішення перейти до продажу техніки безпосередньо колгоспам. У 1961 р. на їх базі створено союзно-республіканські об’єднання «Сільгосптехніка», згодом, у . 1978 p., реорганізовані у союзно-республіканські державні ко
мітети по виробничо-технічному обслуговуванню сільського господарства.
ФРОНТ
П'єса на 3 дії, 5 картин
Вперше надруковано російською мовою в газеті «Правда», 1942, 24—27 серпня. Українською мовою надруковано того ж року в другій книзі альманаху «Україна в огні» (Уфа, 1942, с. 36—96), журналі «Українська література», 1942, № 9—11; 1942 р. окремою книжкою
п’єса видана СПРУ українською та російською мовами в Уфі, іній імла у видавництвах «Правда», «Советский писатель», «Искусство», Гослитиздат і Воениздат.
Твір написано 1942 p.
Історія створення драми незвичайна. Як відомо, драматург нжс у вересні 1941 p., оперативно відгукнувшись про початок Великої Вітчизняної війни, написав комедію «Партизани в степах України», свого роду п’єсу-агітку, в якій діяли персонажі п’єси «В степах України».
Як учасник і свідок драматичних подій на Південно-Західному фронті у 1941 —1942 pp. О. Корнійчук, звичайно ж, не міг задовольнитися поспіхом написаною комедією, тим більше, що й справді не просто було вкласти тяжкі й суворі враження та визрілі болючі думи у комедійну форму, М. Бажан згадує, як похмурий і скорботний шлях з підступаючою армією від Харкова до Воронежа, розлука з українською землею, страшні картини війни — все відкладалося в душі письменника. У Воронежі, куди прибула редакція газети «За Радянську Україну» в листопаді 1941 р. (Бажан — редактор, Корнійчук і Василевська — члени редколегії), нерозлучна трійця попала на військовий парад, який приймав маршал С. К. Тимошенко. Потім голова облвиконкому влаштував прийом, атмосфера на якому була така гнітюча, що її відчували, мабуть, усі, крім захопленого своїм казенним красномовством голови облвиконкому. Корнійчукові не припав до серця цей прийом, він придався йому хіба тільки тим, що став «прототипом» сцени банкету в п’єсі «Фронт».
За свідченням М. Бажана, саме у Воронежі Корнійчук почав писати п’єсу. Часто в цю жорстоку снігову зиму разом з ВасиЛевською та Бажаном виїздили вони на передній край наших військ. їхали дорогами, поритими гусеницями танків, вистрибували з машини при нальотах «мессерів», проїздили збезлюднілі воронезькі й курські села, ночували в холодних хатах, зігрітих диханиям людей, які сюди понабивались — старі селяни, солдати, водії... «Хоч яка невтішна була тоді обстановка на фронті, але наші війська не тільки боронились, а й наступали,— пише М. Бажан.— Ми втрьох приїхали в щойно визволене містечко на Куртині — Тим. Стоячи на перехресті доріг, воно мало важливе стратегічне значення. Німці, захопивши його, билися вперто. Штурмом визволили Тим воїни недавно сформованої, добре вдягненої і озброєної частини. Багато їх полягло, і тіла їхні, замерзлі на лютому морозі, звезли до викопаної мотиками й вибухівкою братської могили. їх було багато, цих струнких, красивих, подібних у своїй замерзлості до виліплених воску постатей, рідних і таких дорогих нашому серцю юнаків. Ванда хотіла сказати їм щось на прощання, але не змогла. Спазми стискали горло. Дорогою ціною заплатили ми за визволене містечко.