Незабаром, 12 червня, відбулася, прем’єра спектаклю «Макар Діброва» і в театрі ім. І. Франка (режисери Г. Юра і Б. Норд, художнє оформлення А. Петрицького). Створений народним артистом СРСР А. Бучмою образ Макара Діброви став великим досягненням театрального мистецтва, класичним його втіленням. П’єсу ставили усі провідні театри України, йшла вона й на сценах театрів союзних республік та за рубежем: у Польщі, Чехословаччині, Болгарії, Румунії, НДР, Албанії, Угорщині. Високо оцінювала цей твір критика.
1949 р. О. Корнійчук створив на основі п’єси кіносценарій під назвою «Звезды», який вперше надруковано у вид.: Корнійчук О. Зібр. творів. У 5-ти т., т. З, с. 311—366.
П’єса відзначена Державною премією СРСР другого ступеня (1948);
1949 р. лауреатом Державної премії став і колектив театру їм. І. Франка за втілення її на сцені. 1961 р на кіностудії ім. О. Довженка за п’єсою «Макар Діброва» знято однойменний фільм-спектакль.
Подається за вид.: Корнійчук О. Зібр. творів. У 5-ти т., т. З, с. 49—97
1 «Молода гвардія» — підпільна комсомольська організація, що діяла в Краснодоні під час німецько-фашистської окупації (вересень 1942 — січень 1943). До штабу організації входили 1. Туркенич, О. Кошовий, У. Громова, І. Земнухов, В. Левашов, С. Тюленін, Л. Шсіщоии. Фашистам вдалося розкрити підпільників, і більшість з них була страчена. У. Громовій, І. Земнухову, О Кошовому, С. Тюленіну та Л. 11 U*n-цовій посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
2 Гестапівці — належні до гестапо, таємної державної поліції у гітлерівській Німеччині, створеної у 1933 р. Гестапівці здійснювали масовий терор і страти як у Німеччині, так і на окупованих територіях Європи, спираючись у своїх шпигунських і погромно-каральних акціях на гітлерівські охоронці війська СС. У жовтні 1945 р. разом з іншими нацистськими організаціями гестапо оголошено поза законом.
3 «Голох: Америки» (The Voice of America) —радіомовна служба уряду США на закордон. Заснована 1942 р.
4 «Вот лошадь мчится по продольной...» — дореволюційна шахтарська пісня.
5 Р и я д і н Пантелеймон Дмитрович — вибійник шахти № 10 ім, Артема тресту «Червоноармійськвугілля», Герой Соціалістичної Праці (1948).
.Стаханов Олексій Григорович (1905—1977) — уславлений вибійник шахти в Кадіївці на Донбасі (нині м. Стаханов), ініціатор руху за високопродуктивну працю; встановив рекорд видобутку вугілля, нарубавши молотком за зміну 102 тонни — 14,5 норм. Герой Соціалістичної Праці (1970).
7 «Спят курганы темные...» — пісня з кінофільму «Велике життя», слова Б. Ласкіна, музика М, Богословського.
8 «Т р у д» — щоденна газета, орган Всесоюзної Центральної ради -профспілок СРСР; під цією назвою виходить з 1921 р.
9 Спасівка — церковний піст у кінці літа (з 1 по 15 серпня за ст. ст.)
10 «Стоят терриконы, синеют простор ы...» — сучасна шахтарська пісня.
КАЛИНОВИЙ ГАЙ Комедія на 4 дії, 5 картин
Вперше надруковано у вид.: Корнійчук О. Калиновий Гай. К., 1950. Того ж року вийшло і російське видання. Написано 1949 р.
В архіві Корнійчука зберігаються чорновий автограф п’єси, датований листопадом 1949 р., та п’ять машинописних варіантів п’єси з авторськими правками, вставками, прізвищами акторів-виконавців біля спиеку дійових осіб, перекомпонуванням п’єси з трьох на чотири дії, кількома назвами (№ 105—109). У перших двох варіантах комедію названо: «Калиновий гай», «Тихі води», «Село Берегове», «Сонячні береги»; на п’ятому (ротапринт), датованому 13 квітня 1950 р., написано рукою автора: «5-й (останній] ) варіант», а також зроблено позначки, як реагує публіка на виставу: коли сміється, коли аплодує, де виникає пожвавлення у залі. Збереглися
і машинописні переклади російською мовою з правками автора у 1949 та
1955 pp. <ф. 435, № 113—114).
Першу постановку п’єси здійснив Київський театр ім. І. Франка (режисер Г. Юра); прем’єра спектаклю відбулася 1 травня 1950р. З великим успіхом у головних ролях Романюка і Ковшик виступили артисти Ю. Шумський та Н. Ужвій. Вистава франківців була відзначена Державною премією СРСР за 1951 р. Через три роки її екранізовано на Київській кіностудії ім. О. Довженка (режисер Т. Левчук). П’єса ставилася майже усіма театрами України та провідними колективами інших союзних республік. 1950 р. в Москві її поставив Малий театр (режисер О. Дикий, у головних ролях Ф. Григор’єв та В. Пашенна), а в Ленінграді — Театр драми ім. О. С. Пушкіна. З успіхом йшла п’єса і за кордоном: в Польщі, Чехосло-ваччині, Болгарії, Румунії, НДР, КНДР, Англії.