КРИЛА
П'єса на 4 дії, 5 картин
Вперше надруковано у вид.: Корнійчук О. Крила. К., 1954. Російською мовою вперше надруковано окремим виданням 1956 р. Написано у 1954 р.
В архіві письменника зберігаються автографи — варіанти першої та другої дій, першої картини третьої дії та другої картини четвертої дії (ф. 435, № 115, 117, 118, 119); чорнові вставки, варіанти окремих сторінок
і виправлення українського примірника (№ 121); машинописні тексти п’єси
з правками і вставками автора та її остаточний варіант (№ 120, 122, 123); верстка і друкований текст п’єси з авторськими правками і вставками (№ 125,126); автограф та машинопис перекладу на російську мову з варіантами і правками (№ 127, 128, 130), пізніший варіант з переробками (зменшено кількість дій з чотирьох до трьох), зробленими в 1961 р. для Малого театру. На підставі архівних матеріалів можна встановити час роботи над п’єсою: на чорновому автографі варіанта першої дії (№ 115) стоїть дата: «29.ХІІ 53 р.— 5.ХІІ 54 р.». Хоча робота над текстом тривала й далі, навіть після публікації, в процесі підготовки спектаклів, то принаймні початковий етап можна вважати встановленим. Тривалий час уточнювалася й остаточна назва п’єси: «Крила» з’являються згодом, замість первісної назви «Інакше бути не може...» (№ 120).
Архівні матеріали засвідчують, що 4 грудня 1954 р. в Міністерстві культури відбулося обговорення п’єси «Крила». Погоджуючись з багатьма висловленнями в обговоренні думками, Корнійчук, однак, наполягав на ^обхідності гострої сатири для ліквідації недоліків у нашому житті: «Я згодний із зауваженнями щодо Овчаренка, можливо, щоб не було такого роздратування, можна зробити його не секретарем обкому, а працівником апарату. Але не можна зняти всю сатиру. Партія вимагає від письменників, щоб вони всі гострі моменти нашого життя виявляли, а якщо так.зробити (пом’якшити.— Д. В.), то вийде, що нам потрібні самі ІДед-ріни і Гоголі, але такі Гоголі, які б нас «не трогали» (Корнійчук О. Зібр. творів. У 5-ти т., т. З, с. 396).
Вперше драма була поставлена 8 листопада 1954 р. у Київському театрі ім. І. Франка (режисер Г. Юра, в головних ролях В. Доброволь-ський, Н. Ужвій, О Кусенко, Є. Паномаренка, Г. Тесля, П. Сергієнко, Д. Мглютенісо та ін.). У Москві п’єса йшла на сцені Малого театру в 1955 р. (режисер К. Зубов, у головних ролях М. Царьов, М. Комісаров, М. Свєтловидов, В. Хохряков, В. Доронін, Б. Бабочкін, О. Яблочкіна, О. Гоголева та ін.). Роль Горицвіт була спеціально написана драматургом для народної артистки СРСР О. О. Яблочкіної. Постановка твору у Малому театрі і сама п’єса були високо оцінені К. Симоновим. Він писав, що «Корнійчук іде цілиною, взявши найважливішу тему, розчищаючи в ній шляхи для інших і, зрозуміло, відчуваючи при цьому найбільші труднощі як художник» («Правда», 1955, 17 травня).
Драма виставлялася багатьма театрами Радянського Союзу, зокрема Харкова, Одеси, Житомира, Львова, Сімферополя, Вільнюса, Таллінна, Фрунзе, Душанбе та ін.; вона з успіхом йшла у Ленінградському театрі драми ім. О. С. Пушкіна, у Берлінському театрі ім. М. Горького.
1956 р. за п’єсою «Крила» створено на кіностудії «Мосфільм» однойменний фільм-спектакль у постановці Малого театру, де знялися майже всі актори, що були зайняті у виставі.
Подається за вид.: Корнійчук О. Зібр. творів. У 5-ти т., т. З, С. 157—217.
1 «Ой чого ти, сестр о...» — українська народна пісня.
2 О к а р и н а — музичний духовий інструмент з глини або фарфору, що має мундштук та свистковий пристрій. Назва ітоходить від Італійського осагіпо — гусеня. Народні українські дитячі свистульки (півники) теж належать до окаринових інструментів.
3 Кенігсберг — назва міста Калінінграда до 1946р.; порт на Балтійському морі.
4 Л е в і т а н Ісак Ілліч (1860—1900) — російський художник-передвижник, академік Петербурзької Академії мистецтв (з 1898 р.), співець російської природи, її скромної, непоказної краси («Березовий гай», «Вечір на Волзі», «Над вічним супокоєм», «Владимирка», «Вечірній дзвін»», «Золота осінь» та ін.).
& Дубковецький Федір Іванович (1894—1960) — один з піонерів колективного господарювання на Україні, голова колгоспу «Здобуток Жовтня» (з 1922 р.) на Черкащині, двічі Герой Соціалістичної Праці (1951, 1958).
6 К о ш о в а Ганна Денисівна (1871—1948) — ланкова колгоспу «Червоний гігант» (тепер ім. Г. Кошоаої) Сквирського району на Київщині ініціатор масового руху буряководів за одержання високих врожаїв цукрових буряків. У 1935 р. и ланка виростила по 537 центнерів коренів на кожному гектарі, поклавши разом в іншими новаторами початок славно-звісного руху п'ятисотенниць. Герой Соціалістичної Праці (1947).