Розходяться.
1-й м о р я к (до Гайдая). Кубрик мінерів пропонує завтра підтягти за горло адмірала разом з прапором угору, тоді офіцери вийдуть.
Г айдай. Ще буде час, браток. На троси всіх розвісимо сушить, як воблу.
Пішли. Залишились Стрижень і юнга.
Стрижень (у важкій задумі). Ех, коли б нам своїх командирів, браток!
Юнга. Нічого, товаришу Стрижень, наплюйте на офіцерів... Я скоро буду кочегаром, вже шурував топку, от побачите.
Стрижень. Кочегаром... (Закурює і дає цигарку юнзі.) Тобі вчитись треба, ти сам розумієш... Ех ти, герой! (Пішов.)
Юнга (курить). От чудак, вчитись треба. (Пауза.) Над нами вихри враждебные веют, а він вчитись, яка юринда... Я буду кочегаром, як дядя Артем, которий погиб. (Тихо співає.) «...Раскинулось море широко...» Ех, товариші пушки;.. Я буду кочегаром революції. (Швидко зник в люку.)
Виходять па бойову башту три моряки, один з них грає на гармонії, співає: «Выхожу один я па дорогу... 10 гу... сквозь тума...ман...»
Виходить старий боцман Бухта.
Бухта (подивився на моряків, свиснув у дудку). Слухай команду. Палубу скатіть, протерти піском, обратно скатіть, обратно протерти піском і пролопатіть... Помєще-ніє мить милом, залєзо, медяшки драїть... (Знову свиснув.)
Йому у відповідь моряк заклав два пальці в рот і засвистів.
2-й моряк. Катісь, стара баржо...
Зареготали всі.
Бухта (знову свиснув). Слухать команду. Узять швабри, шланги. Палуба флагмана гірша за конюшню. До чого довели!.. Сухопутні фраєри ви, а не моряки.
Скочив з башти високий матрос, підійшов, награючи на гармонії, до боцмана, став, зміряв його очима.
2-й моряк. Альошо, прочитай старичку боцману доклад про революцію...
Високий матрос. Єсть, Васю... (До боцмана.) Ех, старість твою мені жалко, а то амба була б тобі в один момент. Ти що, хочеш, щоб я тобі палубу драїв? Я триста лет драїв щодня, а тепер точка... Революція тепер, старий чудак, революція, розумієш? (І заграв веселу пісню.)
Моряки навколо старого боцмана співають.
2-й моряк. Ну, старик, мовчиш? Слабо йому отвєт дать. Ех ти, несвідома старорежимна калоша! Не розумієш революції. (Кинув цигарку на палубу.) Не розумієш, що наш кубрик ухвалив підняти за місяць революцію в усіх портах, морях і океанах нашої планети, а ти — драїть...
Бухта. Дурак ти, дурак! Не понімаєш ти, що революція должна на чистих кораблях ходить по морю... Ну, слабо отвєт дать...
2-й моряк. Одчалівай, братішки, а то старик, виходить, сам докладувати про революцію може.
Високий матрос розтягнув гармонію, почав тихо пісню. Вийшли моряки. Зігнувся старий боцман Бухта, підняв цигарку. Входять мічман Кноріс і боцман Кобза.
Бухта (підійшов до мічмана, витягнувся). Дозвольте доложить — цигарки кидають на палубу, ніхто драїть не хоче. Команди не слухають.
Кобза. Чудак старий! Ти ще хочеш жити? Так краще мовчи.
Мічман. Ідіть, боцмане, у вас в голові не все в порядку. Кому потрібна ваша надраєна палуба! Зараз чим більше бруду, тим краще. Ідіть!
Бухта. Єсть! (Пішов.)
Мічман. Старий ідіот! (Підняв бінокль, дивиться в море.) Скоро буде Дообський маяк. За дві години Новоросійськ. Останній порт. А далі? Нікуди йти. Що ж думають моряки?
Кобза. Двадцять годин сидять в радіорубці Гайдай і Оксана. Вони викликають Москву і викликати ніяк не можуть. Ми одрізані. Що робити далі, ніхто не знає. Вугілля на флагмані вистачить на два дні. Хтось пустив чутку, що, як тільки закінчиться вугілля, прибудуть німецькі підводні човни, транспорти, нас заберуть голими руками і моряків розстріляють усіх... Кубрики гудуть, підіть послухайте...
Мічман. Ти, Кобзо, справжній політик. Будеш моїм першим лейтенантом.
Кобза. Дякую, пане віце-адмірале.
Мічман пішов.
(Дивиться йому вслід.) Сволоч!.. Адміралом хочеш стати! Коли б тільки до Севастополя повернутись, ти ще будеш боцманом у мене... Морда!! (Подививсь убік і швидко щез.)
Входять Гайдай і Оксана.
Г айдай. Вітер дужчає. Мабуть, на шторм.
Оксана. Буде шторм. (Дивиться вгору.) Що передає сигнальник?
Гайдай (читає, сигнал). Міноносцю «Стремительному» стати на правий фланг... Малий хід... «Керчь»... Малий хід... «Пылкий»... Малий хід... Що таке? Нащо він міноносці відводить від флагмана?