Перше сценічне прочитання п’єси здійснив Малий театр (прем’єра відбулася 13 грудня 1964 р.), постановка Є. Симонова, художник Б. Волков, у головних ролях виступили М. Жаров (Гроза), Д. Павлов (Іскра), М. Анненков (Богутовський), В. Коршунов (Брага), Г. Карнович-Валуа (Леонід Край), Р. Ніфонтова (Вероніка), Л. Юдіна (Юлька). На Україні першим поставив п’єсу Харківський театр ім. Т. Г. Шевченка (прем’єра відбулася 6 січня 1965 р.), постановка В. Загоруйка, серед виконавців — О. Сердюк (Гроза), Г. Козаченко (Богутовський), В. Івченко (Іскра), Л. Тарабаринов (Леонід). Найбільш вдалою вважають виставу Київського театру ім. І. Франка, прем’єра якої відбулася 13 березня 1965 р. Режисер вистави В. Лизогуб, художник — Д. Лідер, композитор І. Шамо; виконавці: Є. Пономаренко (Іскра), В. Дальський (Гроза), М. Задніпровський (Край), В. Цимбаліст (Брага), 10. Ткаченко (Вероніка), О. Кусенко (Магдалина), Н. Лотоцька (Оля), С. Коркошко (Юлька). На всесоюзному огляді, присвяченому 50-річчю Жовтня, цей спектакль зайняв перше місце і відзначений дипломом І ступеня.
П’єса ставилася майже у всіх театрах України та в 60-ти професіональних колективах Союзу, її дивилися глядачі у Болгарії, Польщі, .Угорщині, Чехословаччині.
За драмою «Сторінка щоденника» Корнійчук написав кіносценарій «Родные берега» (вперше надруковано: Корнійчук О. Зібр. творів. У 5-ти т., т. 4, с. 296—328), за яким в 1966 р. на Київській кіностудії ім. О. Довженка знято фільм «А тепер суди» (режисер В. Довгань, оператор М. Топчій, композитор О. Білаш).
Подається за вид.: Корнійчук О. Зібр. творів. У 5-ти т., т. 4, с. 65—113.
1 Світлій па м’я ті дорогої Ванд и.— Йдеться про Василевську Ванду Львівну (1905—1964), дружину О. Корнійчука, польську і радянську письменницю та громадського діяча.
2 «Де згода в сімействі, де ми р...» — слова з опери М. В. Лисенка «Наталка Полтавка» за однойменною п’єсою І. П. Котляревського.
3 Гамлет — головний персонаж однойменної трагедії В. Шекспіра.
4 Чернишевський Микола Гаврилович (1828—1889) — російський революціонер-демократ, письменник-публіцист і літературний критик, філософ-матеріаліст. У романах «Що робити?» (1863) та «Пролог» (1867—1869) вивів образи революціонерів, які справили значний вплив на формування революційної думки та визвольного руху в Росії.
5 Дантон Жорж Жак (1759—1794) —один з вождів Французької буржуазної революції 1789—1794 pp. Після встановлення республіки (1792) виявив величезну енергію, організовуючи оборону Франції від інтервентів, але поступово став скочуватися на примиренські позиції. Страчений за вироком революційного трибуналу.
6 Герої — це наші маяки в усіх галузях життя.— Маяками у 60-ті роки стали називати передовиків виробництва, на яких ма;щ рівнятися усі трудящі.
7Асуанська гребля — висотна гребля на ріці Ніл поблизу, міста Асуана в Єгипті, збудована за допомогою СРСР.
8 Арія Ленського — арія з опери П. І. Чайковського «Євгеній Онєгін» за однойменним романом О. С. Пушкіна.
9 Ка рузо Енріко (1873—1921) — італійський оперний співак (тенор). Виступав у багатьох театрах світу.
10 Ш а л я п і н Федір Іванович (1873—1938) — російський оперний співак (бас), один з найвидатніших представників російського реалістичного мистецтва.
11 «Ой, чого ж ти, дубе, на яр п о х и л и в с я...» — пісня композитора К. Стеценка до драми С. Черкасеика «Про що тирса шелестіла».
МОЇ ДРУЗІ Комедія на 2 дії
Вперше надруковано у вид.: Корнійчук О. Мої друзі. К., 1968. Того ж року п’єса вийшла російською мовою в авторському перекладі («Театр», 1968, № 2). Написано 1967 р.
В архіві письменника зберігаються матеріали, що стосуються написання твору. Це — чорновий автограф на 123 сторінки (ф. 135, JMe 216), варіанти (автограф та машинопис з правками автора) першої дії, датовані серпнем 1966 р., а також рукописний варіант усього твору (103 сторінки), датований 1967 p., та кілька машинописів із правками і вставками автора — українською та російською мовами (ф. 435, № 216—226).
У книзі «Пам’ять серця» містяться цікаві спогади про те, якими реальними фактами оперував письменник, працюючи над п’єсою. Згадуючи той час, коли Корнійчук очолював Республіканський комітет по Державних преміях УРСР ім. Т. Г. Шевченка, автор статті «З народних джерел» Г. Местєчкін розповідає про велику прихильність драматурга до народного мистецтва і підтримку ним таких кандидатур на здобуття премії, як народні художниці Ганна Собачко (Шостак) і Марія Примаченко, ткалі Ганна Верес та Анна Васплащук.