6 «Ревізор» — сатирична комедія М. В. Гоголя (1809—1852).
7 «Мы за мир и песню эту...» — рядок з пісні С. Тулікова на слова М, Жарова «Мы за мир».
8 «Эх, Одесса, жемчужина у мор я...» — рядок з пісні М. Табачникова на слова Л, Утьосова «Жемчужина у моря».
9 «П атріа а муерте» — іспанською мовою «Батьківщина або смерть», гасло кубинських революціонерів.
‘°..,а добровольців скоро будуть у В’єтнам набирати? — Йдеться про справедливу національно-визвольну війну в’єтнамського народу проти французьких колонізаторів за незалежність Демократичної республіки В’єтнам, яка знаходила гарячу підтримку радянських людей. Ця довготривала боротьба завершилася перемогою Єдиного національного фронту.
11 Абіссінія — застаріла, неофіційна назва Ефіопії.
12 «Тореадор, сміліше в бі й...» — рядок куплетів Ескамільо
з опери французького композитора Жоржа Бізе «Кармен».
13 Аполлон (Феб) —у грецькій міфології бог сонця, син Зевса
і Лети, покровитель мистецтва; зображувався прекрасним юнаком з луком або кіфарою.
,4! «Я візьму цей рушник, простелю, наче долю...» — рядки з пісні П. Майбороди на слова А. Малишка «Пісня про рушник».
ПАМ’ЯТЬ СЕРЦЯ Драма на 2 дії
Вперше надруковано в журн. «Вітчизна», 1970, № 1. Окреме видання українською мовою вийшло І971 p. (К., «Дніпро»), російською мовою в авторському перекладі 1972 р. (М., «Искусство»). Написано 1969 р.
В архіві Корнійчука зберігаються автографи та інші матеріали, що
свідчать про тривалу і наполегливу роботу драматурга над п’єсою. Це
автограф чорнового варіанта драми з датою в кінці твору: 18ЛИ—
5.IV 1969, рукописні варіанти першої дії та окремих аркушів, кілька чорнових машинописних та рукописних варіантів усього твору, окремо перша та друга дії, датовані травнем 1969 р. (ф. 435, № 227—233). Текстологічне дослідження цих матеріалів одеським літературознавцем І. М. Дузем проливає світло на творчі пошуки і плідні результати послідовного вдосконалення ідейного змісту, композиції та формування характерів персонажів твору, написаного до 100-річного ювілею В. І. Леніна (Дузь І. Лебедина пісня.— У кн.: Світ Олександра Корнійчука, с. 101 —139).
П’єса була схвально прийнята глядачем і критикою, її втілення на сцені численних театрів відкривало нового, не знаного досі Корнійчука, психологічно проникливого* схильного до тонкої, «чехівської» інструмен-товки образів, щемливої тривоги за людину.
Сценічне життя останньому творові драматурга дав театр, з яким
він до кінця пов’язав свою долю — колектив франківців. Прем’єра від
булася 4 грудня 1969 р. і стала помітною мистецькою подією (режисер Д. Алексідзе, художник М. Кипріян,, композитор М. Скорик,, хореограф Г. Пригорницький). Серед виконавців— Ю. Ткаченко (Катерина), П. Ку-манченко (Галина Романівна^, Є. Пономаренко (Антоніо), М. Задніпровський (Максим Максимович), В. Дальський (Кирило Сергійович), В. Дудник (Антон).
Постановка п’єси колективом театру ім. І. Франка 1971 р. удостоєна Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка. Лауреатами стали автор О. Корнійчук,, режисер Д. Алексідзе, а також виконавці: Ю. Ткаченко; П. Куманченко, В. Дальський, Є. Пономаренко, М. Задніпровський. Смертельно хворий Корнійчук надіслав франківцям з лікарні останнього свого листа— привітання з нагоди 100-ї вистави'твору: «Дорогі мої друзі! Пишу вам з лікарні. Вірю, ви розумієте, як мені боляче, що немає можливості бути разом з вами в цей радісний день сотої вистави моєї п’єси «Пам’ять серця» та вашої чудесної творчої праці» так високо оціненої любов’ю глядача та відзначеної премією нашого геніального Тараса Григоровича Шевченка. Прийміть, мої добрі друзі на сцені і в залі,, моє поздоровлення та моє побажання усім вам великого щастя, Завжди ваш Олександр Корнійчук. 8 квітня 1972 р. м. Київ» (лист зберігається у музеї-садибі О. Корнійчука в Плютах).
Високою духовністю і внутрішньою драматичною напругою відзначалася вистава у Московському театрі ім. Є. Вахтангова!, прем’єра якої відбулася
21 січня 1970 р.— режисер Є. Симонов, художник С. Ахвледіаді* виконавці: Л. Пашкова (Катерина), О. Алексеева (Галина Романівна)» Ю. Яковлев (Антоніо), О. Абрикосов (Максим Максимович)„М. Гриценко (Кирило Сергійович), В. Малявіна (Рая), В. Шалевич (Антон).
У приватному листі до драматурга 7 квітня 1970 р. режисер- Є. Симонов писав: «В театрі у нас святковий настрій — «Пам’ять серця» йде з великим успіхом при переповненому глядачевому залі. Актори були розкуті і стали грати вільно, глибоко й самовіддано» (ф. 435, № 1168). В іншому листі, що зберігається в ЦДАМЛМ під тим же номером (листування Є. Симонова