Оксана. Хто зараз веде ескадри?
Г айдай. Сам адмірал.
Оксана. А коло нього хто від комітету?
Г айдай. Стрижень.
Оксана. Піди відпочинь, а потім — до адмірала на бойову рубку. Незабаром Новоросійськ. Тут за ним треба пильно стежити. Іди, Гайдаю. Ти стомлений, гориш увесь. (Пауза.) Може, захворів? Чого ж мовчиш?.. Ну, веселіше, Гайдаю... Берег швидко, гори, ліси, полетимо на конях... У першу розвідку, так? Іди... Іди у каземат... (Застібає йому бушлат.) Іди відпочинь!
Г айдай. Берег. На конях. Відпочити... Жодного слова з центру. Москва мовчить... Прибудемо в Новоросійськ, треба скликати мітинг кораблів. Нас спитають: що далі? Ми ж комітет. Яку відповідь дамо?.. Цієї ночі у кубриках ніхто не спав. Провокацію за провокацією пускають самостійники... Вночі я розстріляв трьох провокаторів у трюмі, але що з того? Це були руки гада. А голову знайти не можу...
Оксана. Сам розстріляв?.. Чому ж не сказав мені?
Гайдай. Не хотів відривати тебе від апарата. Радистові я не вірю. Тільки тобі і Стрижневі вірю, а більш нікому. Одні — боягузи, шкурники. Пусти на берег — і розбіжаться, як миші, додому,'на піч, до баби. А інші — просто контра... Усіх поставити в ряд отут і шпарить, шпарить з кулемета, аж поки чистим стане борт.
Оксана. А потім залишитись самому на мертвому кораблі і за горло почепити себе на грот-мачті замість вимпела. Так... Пам’ятай, Гайдаю, той перестає бути більшовиком, хто починає боятися маси, хто не вірить їй...
Г а й д а й. Ти думаєш, що я розгубився? Поки моя рука може стискати маузер, я вірю в нашу перемогу. Вже сьогодні офіцери не вийшли на прапор. А що буде завтра, коли не буде відповіді з центру? Коли германське військо оточить Новоросійськ, а з моря підійдуть підводйі човни, гідроплани? Я не знаю, чи притягнуть до мене моряки жовто-блакитних провокаторів. Я не знаю, чи повірить маса в нашу перемогу.
За сценою чути голос боцмана Бухти: «Палубу скатіть, протерти піском, обратно скатіть». Виходить старий боцман з шваброю; міцно тре палубу і сам собі тихо подає команду.
Бухта. Обратно скатіть і пролопатіть, помєщеніє мить милом, залєзо, мєдяшки драїть.
Г а й д а й. Боцмане Бухто!
Бухта. Єсть, комітетчик*
Г айдай. Що це за аврал такий?
Бухта. Коли ніхто не хоче, я сам аврал роблю. От тільки старий уже став, а то сам би вичистив палубу флагмана, на зло вам усім.
Оксана (розсміялась). Дайте, боцмане, я допоможу вам, а ви відпочиньте. (Взяла в нього швабру.)
Бухта. Так, так. Обратно протерти і пролопатіть. Добре чистиш... (До Гайдая.) Сознательная женщина.
Гайдай. Ти, старий, до нас у комітет вступай. Ти ж «Потемкина» бачив?
Бухта. «Потемкина», конєшно, бачив. І коли проходив він через ескадру, приказ дали стріляти. Тоді я не вистрілив. Там кореш мій Вакулинчук погиб за правду. Його тіло поклали в Одеському порту, і лежав він цілу ніч при полном стєченії народу... Остальних героїв кривавії вампіри розстріляли.
Гайдай. Чому ж ви не допомогли героям, чому не з’єдналися з ними?
Бухта. У нас серце обливалось кров’ю, но тогда, конєшно, у 1905 году, понімаєш, ми тогда не ввойшли в силу возможності.
Г айдай. Ну, а ми, старий, тепер ввойшли в силу возможності. Вступай в комітет.
Бухта. Не можу. От коли комітет дасть наказ усім палубу драїть, у карцер садовити тих, хто курить, де хоче, тоді я вступлю.
Оксана. Дамо, дамо, боцмане, і такий наказ. Спочатку людей подраїмо, а потім візьмемось за палубу.
Бухта (бере швабру). Воно, конєшно, тепер політика складна, я почекаю. Я старий. (Починає терти палубу і знову подає собі команду.) Палубу скатіть, протерти піском, обратно скатіть, обратно протерти і пролопатіть.
Чути гітару і мандоліну. Голос: «Правий борт!» Голос: «Єсть правий борт!» Гітару чутніше.
Оксана. Хто це?
Бухта (дивиться). Чорти із пекла вилізли.
Гайдай (посміхнувся). Кочегари. Знаменита пара на всю ескадру. Фрегат і Паллада.
Гітара дужче, чути голос юнги: «Лівий борт!»
Сюди давай!
Чути відповідь: «Єсть!» Музика сильніше. На сцену виходять кремезний кочегар Фрегат, юнга. Фрегат грає на мандоліні. Збоку малий кочегар Паллада грає на гітарі.
Юнга. Лівий борт!
Палл ада. Малий хід! Стоп! (До Оксани.) Дозвольте вітати у вашій прекрасній фігурі, дорогий товаришу, всіх революційних женщин.