Кобза веде комендорів.
Командир флагмана. Приготуйтесь!
Шум сильніше.
Адмірал. Зараз буде сигнал, і тоді...
Чути крик: «Ура, ура!»
Офіцери виймають револьвери. Швидко входять в салон Г айдай, Стрижень, комітетники, Оксана, юнга. За ними один у цивільному. Чути ззаду крик моряків: «Аврора!» Привіт! Ура»
Гайдай. Адмірале! До нас прибув дорогий гість. (Показує.) Балтієць!
Адмірал. «Аврора»...
Балтієць. Через фронти Каледіна |4, Центральної ради я пробився і приніс вам привіт від крейсера, що перший дав залп по Зимовому ,0. Чорному морю шле привіт червона Балтика.
Г айдай (до офіцерів). Ура балтійцю!
Офіцери подивилися на адмірала, той помалу віддав честь.
Офіцери (кричать). Ура... Ура...
Адмірал. Ми раді вітати дорогого гостя... (Пауза.) Але, пробачте: чим ви доведете, що ви є представник Балтики?
Г айдай. Як?
Адмірал. Час воєнний. Я мушу точно знати, хто у мене на ескадрі (до комітетчиків), і ви теж. Тому ще раз прошу пробачення, але змушений поставити кілька запитань. Перше (до балтійця)—скажіть: хто командує зараз крейсером «Орел»?
Балтієць (суворо). Крейсером «Орел» командував капітан першого рангу Звєздочотов.
Адмірал. Так, правильно. Де він серед цих портретів? (Показав на стіну.)
Балтієць підійшов, зняв один портрет.
Балтієць (тримає в руках портрет). Ось він!
Адмірал. Так, це мій друг. Правильно. Вибачте, ще одне запитання.
Балтієць. Пробачте, адмірале. Я не міг принести вам вітання од вашого друга, бо місяць тому ми розстріляли його на палубі за зраду революції. (Кинув портрет під ноги адміралові.) Ще запитання будуть?
Велика пауза.
Адмірал. Ні... ні... нема.
Підходить Стрижень, став перед адміралом.
Стрижень. Адмірале! Ви переконались, хто він?
Адмірал. Так.
Стрижень. Комітет просить у вас дозволу провести перше засідання з дорогим гостем тут, у салоні.
Адмірал. Прошу. (До Кноріса.) Мічмане, подайте дамі крісло.
Оксана. Дякую, адмірале.
А д' м і р а л виходить, за ним — офіцери.
Стрижень (до комітетчиків). Поставить варту.
Комітетчик. Єсть!
Оксана (до балтійця). Кажи, браток. Ми так чекали на звістку з центру! Були такі хвилини, що страшно згадувати! Сідай тут, на місце адмірала.
Гайдай. Кури, браток. Я думав, що ви забули нас... Забули... (Сміється.)
Балтієць. Ну? (Сміється.)
Г айдай. Факт.
Балтієць. Чудак! Забули! Хіба Чорноморський флот дівчина? Ну й чудак же ти!
Гайдай. Ти розумієш — вас не чути, а ми одрізані. На кораблях провокації. Одні додому рвуться, інші — контра. Ще день — і за горло б узяли нас, щоб тільки повернути кораблі.
Стрижень. Ситуація, товариші, важка. Починаємо?
Оксана. Давай, давай, товаришу! З Севастополя ми вирвались, а от далі...
Балтієць. Да... Далі йти нікуди... Ескадра ваша в Новоросійську оточена, як республіка наша, ворогом. В огнях повстань горить Україна — проти кайзерівських інтервентів. До Сибіру вдерлися американські та японські інтервенти. На Білому морі — англійська ескадра... Германія поставила ультиматум у Бресті16: звільнити від Червоної Армії Україну, Фінляндію та демобілізувати армію.
Комітетчик. Що ж відповіла наша делегація у Бресті?
Балтієць. Наша делегація у Бресті відповіла, товаришу: «Ми одверто заявляємо всім робітникам, селянам і солдатам Росії й Німеччини, ми заявляємо всім трудящим і експлуатованим класам усього світу, що ми примушені прийняти ультиматум, продиктований нам більш сильною в даний час стороною, і що ми негайно підписуємо подану нам ультимативну угоду і відмовляємось від усякого її обговорення» 10. Так заявила наша делегація в Бресті рівно два. місяці тому. І поки з’їзд Рад ратифікував угоду, підписав мир, щоб врятувати першу в світі революцію, від нас відірвали ще Каре, Ардаган, Батум...
Г айдай. Батум... Ардаган... Каре...
Комітетчик. Так ми флотом підемо в Батум і силою повернемо назад.
Балтієць. Так. Підете — і зірвете угоду в Бресті.
Г айдай. Що ж виходить? Кажи ясно. Воювати не можна. Значить, повертатися назад?.. Так?.. Здавать кораблі? Так?.. Ти хочеш повороту назад?