Ранні п’єси О. Корнійчука показові як етап становлення і формування особистості письменника. Різні за змістом і тематикою, вони мають ту внутрішню єдність, яка дає змогу говорити і про світоглядну, і про стильову домінанту молодого драматурга. Особливо помітна їх гостра конфліктність: драматургічна колізія відбиває непримиренний класовий антагонізм, який Корнійчук посилено педалює. Двобій двох світів — новонародженого, революційного* і скинутого, але не добитого ще старого світу власництва (згадаймо, як його ретельно добивали в кінці 20-х та в 30-х роках!) — в кожній з п’єс розглядається під різним кутом зору: відкритих класових битв, політичних та економічних зіткнень, спільних для пролетарів усього світу («Штурм»), відвертих і прихованих ідеологічних виступів буржуазно-націоналістичного охвістя розгромленої контрреволюції («Кам’яний острів»), полярного розмежування між пролетарською і буржуазною культурою в царині мистецтва («На грані»), нелегкого, болісного виборювання нових форм соціалістичного побуту («Фіолетова щука»). Зрештою, в усіх випадках згадані п’єси відбивали складні процеси перебудови суспільної свідомості, утвердження нового, комуністичного світогляду і моралі, які втілювали нові герої — представники класу переможців, робітники. Ідейно-політична визначеність молодого письменника виявилась уже в ранніх творах тією найголовнішою якістю його драматургічного хисту, яка стала провідною в усій подальшій творчості Корнійчука. Разом з тим ці твори засвідчили стійкі реалістичні основи естетичних поглядів драматурга, органічне засвоєння ним традицій класичної спадщини.
Період становлення Корнійчука-драматурга був досить короткочасним. Вже 1933 р. він пише драму «Загибель ескадри», що принесла йому широке визнання. І далі, протягом наступних десяти років, він створив ще 8 п’єс, більшість з яких стали етапними не тільки для самого Корнійчука як письменника, а й загалом для української, а певною мірою — і всієї радянської драматургії. «Загибель ескадри» і «Платон Кречет», «Правда», «В степах України», уславлений «Фронт» — усе це твори, в яких автор прокладав свої шляхи в освоєнні нової радянської дійсності, в художньому осмисленні багатьох злободенних проблем і колізій; це п’єси, що збагатили поетику драми, стали надбанням і своєрідним еталоном молодого радянського мистецтва.
Називаючи вищезгадані драматичні твори Корнійчука етапними, маємо на увазі і пряме значення цього слова: кожен з них у художній формі відбиває конкретно-історичний, хронікально точний етап руху суспільної свідомості у житті нашої держави і радянського народу, хоч нерідко бажане видавалося в них за дійсне. Наділений соціальним чуттям і драматургічним мисленням, письменник, як чутливий барометр, реагував на визріваючі тенденції, зокрема й офіціозні, і відтворював це у своїх драмах, в конфліктах і образах, в діалогах і мові персонажів. Водночас як художник він вирішував і мистецькі, суто творчі проблеми. Так, «Загибель ескадри» — це твір, у якому знайшла відображення революційна боротьба українського народу за утвердження Радянської влади і виразно постала колізія єдності особи і класу, художнє вміння виділити особу з маси (згадаймо, що перші українські радянські п’єси про революцію змальовували переважно класову групу як одне ціле, як натовп, юрбу, часто протиставлених герою-одинаку). «Платон Кречет» відтворював формування колективістських відносин людей в соціалістичному суспільстві і залучав до мистецького освоєння не'класові антагонізми, а конфлікти «між своїми», породжені новими обставинами буття народу. «Правда» зверталася до народно-демократичних засад заснованої Леніним держави робітників і селян, а водночас була першою спробою художньої Ленініани, мистецького втілення образу вождя революції. П’єса «В степах України» бралася практично розв’язати назр|лі, естетичні потреби створення радянської комедії з позитивними героямиї, (на матеріалі побуту нової соціальної сили — колгоспного селянства). «Фронт» засвідчував намагання осмислити ситуацію у найважчий для Ра-; дянської країни період Вітчизняної війни. Етапними були і пізніше створені, «Крила», де знаходили вияв зміни в суспільно-політичному кліматі після смерті Сталіна, і «Сторінка щоденника», де такі зрушення підмічалися в житті духовному. '