Досягши спостережного пункту D.6, Флойд застав там Чандру й Керноу. Вони глянули на нього, немов не пізнаючи, а відтак знову повернулися до захопливого видовища ззовні. Флойд помітив, що Чандра насправді не насолоджується краєвидом. Йому злипаються очі.
В ілюмінаторі зависла геть зовсім незнайома планета, що виблискувала бірюзою і сліпучо-білим. «Як дивно, — подумав собі Флойд. — Що це сталося із Землею? І чому його не дивує, що він її не впізнає! Усе догори дриґом! Яка катастрофа, він заплакав, жаліючи всіх тих бідних людей, що падають у космос…
Флойд заледве помітив, як два члени команди забрали нерухоме тіло Чандри. Коли вони повернулися по Керноу, очі Флойда вже заплющились, але він досі дихав. Коли ж вони прийшли по нього самого, зникли навіть ознаки дихання.
Частина ІІ. «Цянь»
Розділ 6. Пробудження
«А вони ще казали нам, що ми не бачитимемо снів», — подумав Флойд радше здивований, аніж роздратований. Прекрасне рожеве сяйво навколо заспокоювало, воно нагадувало Флойду барбекю і потріскування каміна на Різдво. Утім, він не відчував тепла, швидше прохолоду, хоч і не зимовий холод.
До нього долинав віддалений гомін голосів, але говорили надто тихо, щоб розібрати, про що йдеться. Голоси стали гучнішими, проте він усе одно не міг нічого зрозуміти.
— Точно, — здивовано промовив він, — мені ж не можуть снитися сни російською!
— Ні, Гейвуде! — відповів жіночий голос. — Це не сон. Уже час прокидатися.
Прекрасне сяйво згасло; він розплющив очі, і розмитий промінь ліхтаря зісковзнув з його обличчя. Флойд лежав на дивані, прив’язаний до нього за допомогою еластичних стрічок; навколо нього стояли якісь фігури, але він не міг достатньо сфокусувати погляд, щоб когось упізнати.
Лагідні пальці склепили його повіки й помасажували чоло.
— Не напружуйтеся. Дихайте глибоко… ще раз… правильно… як ви зараз почуваєтесь?
— Я не знаю… дивно… якось легко в голові… і я голодний.
— Це гарний знак. Ви знаєте, де ви? Зараз можете розплющити очі.
Нарешті він роздивився фігури — ближче до нього стояла лікар Руденко, трохи віддалік — капітан Орлова. Але Таня якось змінилася відтоді, як він бачив її лише годину тому. Коли Флойд зрозумів, у чому полягає ця зміна, він був шокований:
— Ти відростила волосся!
— Сподіваюся, ти думаєш, що так краще. Не можу сказати те саме про твою бороду.
Флойд, піднісши руку до обличчя, виявив, що він має докладати зусиль до кожного руху. Його підборіддя вкривала коротка дво-триденна щетина. У стані гібернації волосся відростає лише на одну соту від нормального стану.
— Тож я зробив це, — промовив він. — Ми прибули на Юпітер.
Таня задумливо глипнула на нього, потім на лікарку, яка ледь помітно кивнула.
— Ні, Гейвуде, — сказала вона. — Ще залишився місяць льоту. Не хвилюйся, із кораблем усе гаразд, усі системи функціонують нормально. Одначе твої друзі у Вашинґтоні попросили розбудити тебе трохи раніше. Сталося дещо непередбачуване. Тепер нам випадає брати участь у перегонах до «Діскавері» й, боюся, ці перегони ми можемо програти.
Розділ 7. «Цянь»
Коли голос Гейвуда Флойда долинув з динаміка, два дельфіни раптом перестали кружляти басейном і підпливли до борту. Готові обідати, вони крутили головами й шукали джерело звуку.
«Впізнали Гейвуда», — подумала Керолайн із гіркотою. А Крістофер, що повзав у манежі, навіть не припинив гратися, змінюючи кольори у своїй книжці, тимчасом, як голос його батька гучно й чітко линув із космосу за півмільярда кілометрів від рідної планети.
— …Кохана, ти не здивуєшся почути від мене звістку на місяць раніше від визначеного терміну; уже кілька тижнів тобі відомо, що в нас тут з’явилася компанія.
Я досі не можу повірити в те, що відбувається, для мене це цілковите безглуздя. Вони, можливо, не мають достатньо пального для безпечного повернення на Землю; ми навіть не розуміємо, як вони збираються стикуватися із «Діскавері». Звісно, ми ніколи їх не бачили навіть у телескоп. Навіть за умов найбільшого наближення «Цянь» був за п’ятдесят мільйонів кілометрів від нас. Вони мали достатньо часу, щоб відповісти на наші сигнали, якби хотіли відповідати, але, схоже, нас повністю ігнорують. Зараз китайці надто заклопотані для дружніх балачок. За кілька годин вони проб’ють атмосферу Юпітера, от і побачимо, як працює їхня система аеродинамічного гальмування. Якщо все буде гаразд, це піднесе наш бойовий дух. Якщо ж ні… Ліпше про це й не говорити.