Проте дещо потрапило у звіт помилково, ця інформація точно ніяк не стосувалася місії. Виявляється, китайці таємно замовили тисячу інфрачервоних датчиків через підставну корпорацію у Сингапурі. Це мало стосуватися лише військових; дуже малоймовірно, що «Цянь» можуть переслідувати самонавідні ракети. А оце вже справді кумедно — «Спеціальне геодезійне обладнання для обстеження льодовиків, Анкоридж, Аляска». Який ідіот міг подумати, що це знадобиться експедиції в далекий космос — усмішка застигла на обличчі Флойда; він відчув, як мороз пішов йому поза спиною. Господи, вони не посміють! Але вони вже чимало посміли, і нині, зрештою, може бути все.
Він повернувся до фотографій і гіпотетичних креслень китайського корабля. Так, це лише припущення — оті зазубрини ззаду, біля привода електродів, цілком підходять за розміром.
Флойд гукнув на місток:
— Василію, ти уже вирахував їхню орбіту?
— Так, — відповів той дивно притлумленим голосом. Флойд зрозумів, що виявилося щось цікаве. Він зробив тривалу паузу.
— Вони летять до Європи, чи не так?
На іншому кінці дроту почувся вигук здивування:
— Чорт возьмі! Як ти здогадався?
— Я просто припустив.
— Тут не може бути помилки. Я перевірив їхні координати в шістьох місцях. Гальмівний маневр спрацював саме так, як вони й розраховували. «Цянь» на шляху до Європи, це не може бути випадковістю. Вони прибудуть туди за сімнадцять годин.
— І вийдуть на орбіту.
— Можливо, це не потребуватиме багато пального. Та з якою метою?
— Ризикну зробити ще одне припущення. Вони швидко оглянуть територію і сідатимуть.
— Або ти здурів, або знаєш щось, чого не знаємо ми.
— Ні, це просто дедукція. Ти зараз дорікатимеш собі за те, що не помітив очевидного.
— Добре, Шерлоку, навіщо їм приземлятися на Європі? На Бога, що там може бути?
Флойд насолоджувався миттю свого тріумфу. Звісно, він міг і схибити.
— Що на Європі? На Європі є дещо найцінніше в усьому Всесвіті.
Він переборщив; Василій не дурень, отож випередив Флойда з відповіддю:
— Звісно! Вода! Мільярди тонн води. Досить, щоб заповнити паливні баки, облетіти всі супутники системи, і ще залишиться на стикування з «Діскавері» та повернення додому. Не хотілося б це визнавати, але наші китайські друзі знову нас обскакали.
— Імовірно, так триватиме й надалі.
Розділ 9. Лід Великого каналу
Якщо не зважати на чорне, як смола, небо, то ці фото могли бути зроблені будь-де в північних районах Землі; не було нічого інопланетного в потрісканій крижаній пустелі, яка заполонила все до обрію. Тільки п’ять постатей у скафандрах на передньому плані доводили, що це панорама з іншого світу.
Навіть зараз потайні китайці не розголошували імен членів екіпажу. Анонімними вторженцями на полярних ландшафтах Європи, очевидно, стали керівник із наукових досліджень, командир, штурман, перший і другий інженери. «Тут є своя іронія, — подумав Флойд, — на Землі цю історичну світлину бачили на годину раніше за команду «Леонова», який начебто перебував набагато ближче до місця подій. Але передачі з «Цяня» ішли на таких частотах, що перехопити їх було неможливо; «Леонов» чув лише сигнал маяка, що транслювався вусібіч. Одначе на деякий час, коли Європа, обертаючись, забирала корабель з поля зору, а сама ховалася за гігантський Юпітер, не чути було навіть радіомаяк. Тож та незначна інформація про китайську місію, яку мали на «Леонові», надходила із Землі.
Після попереднього ознайомлення із місцевістю корабель приземлився на один з кількох островів твердих порід, які витикалися крізь кірку льоду, що вкривав увесь супутник. Від полюса до полюса цей лід повсюди був однаково грубезним: на Європі не існувало погоди, щоб утворити якісь дивні форми, тут не падав сніг, який сформував би положисті схили. На Європу, що не мала атмосфери, могли падати інші небесні тіла, але не сніжинки. На формування рельєфу цього супутника впливала лише сила тяжіння, яка сприяла урівненню усіх її узвиш, а також безперервні землетруси, викликані іншими супутниками Юпітера, що проходили по своїх орбітах близько від Європи. Сам Юпітер, попри свою значно більшу масу, впливав на Європу менше. Припливи Юпітера завершили свою справу тисячоліття тому, упевнившись, що супутник, повернувшись одним боком, назавжди залишиться прикутим до гігантського господаря.