— Справді, влип, дорога. — Річард погладив блискучу червону морду. Я без тебе нудьгував, Скарлет.
— Ну, оскільки я вже поїла, то, напевно, мені варто прокатати тебе в небі, щоб нагуляти апетит. А потім я тебе з'їм.
Річард розреготався.
— Як твій малюк? Вона повела вухами.
— Полює. Грегорі вже зовсім не малюк. Він скучив по тобі і хоче бачити.
— Я теж хочу його бачити. Але зараз я страшенно поспішаю. У мене зовсім немає часу.
— Річард! — До нього бігла Дю Шайю. — Я теж повинна летіти з тобою! Я повинна слідувати за своїм чоловіком!
Скарлет схилила голову і глянула на Річарда величезним жовтим оком.
— Дай трохи вогнику, — шепнув їй Річард. — Тільки щоб налякати. Не засмажити її.
Дю Шайю з вереском відскочила назад, коли язик полум'я випалив траву біля її ніг.
— Дю Шайю, твій народ знову знайшов свою землю. Ти повинна залишитися з ним. Ти мудра жінка, ти потрібна їм. Вони потребують твого керівництва. І я хочу попросити тебе ще про дещо: охороняйте вежі, що стоять на вашій землі. Не знаю, чи можуть вони знову заподіяти шкоду, але як Кахарін наказую, щоб у них ніхто не входив. Охороняйте їх і не підпускайте до них нікого. Живіть у мирі з тими, хто живе в мирі з вами. Але не забувайте про військове мистецтво, щоб зуміти захистити себе.
Дю Шайю випросталась. Смужки тканини її молитовного сукні майоріли на вітрі, як і її волосся.
— Ти мудрий, Кахарін. Я простежу, щоб все було так, як ти сказав, поки ти не повернешся до своєї дружини і до свого народу.
— Річард, — стурбовано запитала сестра Верна, — ти знаєш, де зараз Келен?
— В Ейдіндрілі. Вона повинна була піти туди. Пророцтво має здійснитися на очах її народу. Вона в Ейдіндрілі.
— Настав час вибору, Річард. Куди ти подасишся?
Він довго дивився в її спокійні очі.
— В Д'хару.
Ні слова не сказавши, вона ніжно обійняла його і поцілувала в щоку.
— А потім?
Річард скуйовдив свої густе волосся.
— Я якимось чином покладу край тому, що коїться в Д'харі, і потім повинен встигнути в Ейдіндріл. Щасливо залишатися, мій друг.
Верна кивнула:
— Ми з Уорреном подбаємо про людей, що звільнилися від чар. Їм знадобиться допомога. Я була сестрою Світла майже двісті років. І хотіла лише одного — допомагати тим, хто потребує допомоги… Але тобі було кому допомогти. Немає виправдання тому, що ми забрали тебе і інших хлопчиків. Я хочу спробувати навести в цій справі порядок.
Уоррен коротко обняв Річарда.
— Спасибі тобі, Річард. За все. З нетерпінням буду чекати зустрічі.
— Постарайся більше не шукати пригод! — Підморгнув Річард.
— Я полечу з тобою, — сказав Чейз.
— Ні. — Річард провів рукою по обличчю. — Ні, Чейз, вирушай додому.
Відвези Рейчел до її нової мами, братиків і сестричок. Емма, мабуть, з розуму сходить від занепокоєння. Вона тебе вже дуже давно не бачила. Повертайся до дружини і дітей. Мені теж скоро знадобиться повернутися додому.
Річард повернувся до сестри Верни:
— Треба щось зробити щодо тих шести сестер. Вони вирушили в Вестланд, а тамтешній народ не захищений від магії. В Вестланді ці сестри будуть як лисиці в курятнику.
— Гадаю, їх подорож буде довгою. Ти ще встигнеш підготуватися до зустрічі.
— Відмінно. Келен хоче, щоб ми одружилися в Племені Тіни. Потім мені, цілком ймовірно, доведеться повернутися до вас за порадою, як розібратися з цією шісткою сестер Темряви. Поговорити з Натаном і Енн. І гуртом вирішити, що робити.
— Будь обережний, — сказав Уоррен, засунувши руки I рукава. — Бережи себе. І не тільки. Пам'ятай те, що тобі говорили Натан і я. Не забувай, доля всього живого залежить від того, що ти зробиш з Каменем Сліз. Боюся, що час вибору вже настав.
— Я постараюся.
Скарлет пригнулась, щоб Річард зміг піднятися їй на спину. Вхопившись за червоні з чорними кінчиками гребені, він підтягнувся і влаштувався зручніше.
Легенько поплескавши дракониху по лусці, він промовив:
— В Д'хару, дорога. Знову.
Виригнувши полум'я, Скарлет здійнялася в небо.
68
В досвітній імлі Річард здалеку побачив попереду зелене свічення. Воно йшло з Народного Палацу, пробиваючись крізь скляний дах Саду Життя і прямуючи в небо, як світло маяка. Таке зелене світло Річард бачив тільки в одному місці — на кордоні. Це світіння йшло з Підземного світу.
Крижаний вітер рвав одяг. Скарлет летіла вперед, рівномірно змахуючи крилами. На цей раз Скарлет летіла в Д'хару як могла швидко, і цей політ забрав у неї багато сил. Дракониха прекрасно розуміла, яка небезпека виходить від Володаря. Підземний світ погрожував і їй. До того ж Скарлет люто ненавиділа Даркена Рала. Колись він викрав у неї яйце і таким чином змусив служити собі.