Одягнена в біле плаття, вона стояла на колінах, нахилившись вперед. Волосся коротко обрізане, так, як тоді у вежі. Голова її лежала на пласі, з-під щільно зімкнутих вік текли сльози. Губи Келен беззвучно виголосили його ім'я і слова любові. Серце Річарда шалено закалатало.
— Дракониха поранена, Річард. Вона не зможе відвезти тебе в Ейдіндріл. У тебе не залишається часу. У тебе немає іншого вибору, окрім як прийняти нашу допомогу.
— Що ти маєш на увазі під допомогою? — Посмішка повернулася на обличчя Рала.
— Я вже сказав тобі, нам підвладні і життя, і смерть. Без нашої допомоги сьогодні вдень перед обличчям її народу станеться ось це.
Дарці Рал знову змахнув примарною рукою. Сокира ката майнув і опустився, впившись в дерев'яну колоду. Бризнув фонтан крові. Річард відсахнувся.
Голова Келен відлетіла геть. Яскрава червона кров залила біле плаття, і обезголовлене тіло впало на бік.
— Ні-і-і! — Закричав Ричард, стиснувши кулаки. — Ні-і-і!
Даркен Рал провів рукою над видінням, і воно зникло в мерехтливому світлі.
— І точно так само, як я прибрав видіння, ми можемо зупинити реальні події. Якщо ти приєднаєшся до нас, ми можемо дарувати безсмертя не тільки тобі, але і їй теж, Річард закам'янів. Нарешті він все усвідомив. Вперше усвідомив по-справжньому. Скарлет поранена, вона не зможе відвезти його в Ейдіндріл. І сьогодні зимове сонцестояння. Келен належить померти в цей день, а він не в силах допомогти їй. Річард судорожно схлипнув.
Світ помирав для нього. Вмирав.
Так от у чому сенс пророцтва! Якщо він прийме пропозицію, якщо побажає позбавити Келен від смерті, то для всіх інших життя скінчиться.
Річард подумав про Чейза, який везе Рейчел додому, до її нової матері.
Подумав про щастя, яке виникне у дівчинки в оточенні люблячої родини. Згадав і своє життя з батьком і матір'ю, їх любов, щасливі часи, прожиті разом з ними.
І не дуже щасливі — теж згадав. Згадав, як багато це для нього значило.
Він згадав дні, проведені з Келен, згадав про щастя кохання. А потім він подумав про інших людей, тих, які теж відчувають таке ж щастя, і тих, хто випробує його в майбутньому. Якщо це майбутнє відбудеться.
— Ти зможеш йти з нею рука об руку, Річард. Вічно. Річард відірвав погляд від білого піску:
— Рука об руку, по праху смерті. Вічно. Що буде з Келен, у що перетвориться її любов до нього, якщо він запропонує їй таке? Вона прийде в жах. І кожен раз, як буде дивитися на нього, вона буде бачити справжнє чудовисько.
Вічно.
І він буде жити вічно з її відразою, а не любов'ю. Намагаючись врятувати її, він не тільки знищить всіх людей, а й розіб'є їй серце.
Ціна занадто висока.
Але це означає кінець і його життя, його любові.
Він подивився прямо в очі породження зла.
— Ти отруїв нашу любов отрутою своєї ненависті. Ти навіть поняття не маєш, що значить любити.
Гнів сколихнувся в ньому, як полум'я. Принаймні він отримає за це хорошу плату. Помста.
Річард підняв в кулаці Камінь Сліз. Даркен Рал відступив на крок.
— Річард, подумай про те, що ти робиш!
— Ти заплатиш мені за це. Він дістав з кишені щіпку чорного піску і жбурнув у піщаний коло.
Дарці Рал замахав руками.
— Ні! Ти ідіот!
Білий пісок почав корчитися, ніби від болю. Як живий. Накреслені символи змішалися і зникли. Здригнулася земля, і по трав'янистому грунті побігли тріщини.
З блискучого білого піску полетіли блискавки, розлітаючись по всьому Саду Життя. Приміщення наповнилося гулом і сліпучим світлом. Зачарований пісок перетворився в озерце блакитного полум'я. Повітря здригалося.
— Ні! — Даркен Рал погрозив небу кулаками. Він опустив голову і, побачивши повільне наближення Річарда, який стискав в руці Камінь Сліз, затих і простягнув руку.
Річард зупинився. Дихання перехопило. Біль від шраму на грудях охопила все тіло. Закликавши на допомогу всю свою волю, він рушив вперед. З кожним кроком біль наростала. Здавалося, вогонь злизує плоть з кісток і починає закипати кістковий мозок. Але лють допомагала терпіти.
Річард зняв з себе шнурок з Каменем Сліз і витягнув його перед собою так, що Камінь хитався прямо перед лицем Дарка Рала. Рал відсахнувся.
— Ти будеш носити його в темряві смерті. Вічно. — Річард підійшов ближче. На коліна!
Мерехтлива фігура опустилася на коліна. Блакитні очі втупилися в Камінь Сліз. Річард вже зібрався надіти шнурок на шию примарі, але раптом завмер.
Позаду Даркена Рала він побачив вівтар зі скриньками. З стоячої посередині відкритої шкатулки било в небеса зелене світло.
Річард згадав, про що йому говорили Енн, Натан і Уоррен. Якщо він скористається Каменем з егоїстичних міркувань, з ненависті, він розірве завісу. Більше всього на світі йому хотілося відправити Даркена Рала в пітьму Підземного світу, приректи його на вічне покарання за все, що він створив. Але тоді здійсниться саме те, чого він повинен перешкодити будь-яку ціну.