Зедд раптом зрозумів, що в залах повно народу — посвята тільки що закінчилося. Навіть якщо у скрійлінга всього лише одна рука, це не завадить йому влаштувати тут криваву бійню. Скрійлінг встигне вбити сотню людей перш, ніж до них дійде, що треба звідси тікати. А ще більше він уб'є, коли вони побіжать. Треба вивести звідси всіх.
Залізна хвиля докотилася до чарівника і оточила його. Солдати напружено видивлялися ворога, готові до всього. Зедд звернувся до командира, здоровенного хлопця у шкіряній сорочці з кольчугою зверху. На грудях воїна був начищений до блиску нагрудник з химерною буквою «Р» — символом будинку Ралів. На передпліччях, покритих широкими кольчужними кільцями, виднілися знаки рангу. Пронизливі блакитні очі блищали з-під блискучого шолома.
— Що тут відбувається? Де вороги?
— Негайно виведіть людей із цього залу. Вони в небезпеці.
Обличчя командира почервоніло від злості.
— Я солдат, а не якийсь там вошивий пастух. Зедд процідив крізь зуби:
— А солдат і повинен перш за все оберігати людей. І якщо ти зараз же не виведеш людей із залу, я простежу, щоб ти і справді став пастухом.
Тут до солдата дійшло, з ким він, власне, сперечається. Командирський кулак бухнув в груди на знак вітання.
— Винен, чарівник Зорандер. І він повернув свій гнів на своїх людей:
— Викинути всіх звідси! Так ворушіться, кляті! Розгорнути стрій!
Очистити зал!
Солдати тут же перебудувалися, штовхаючи перед собою хвилю переляканих людей.
Зедд сподівався, що вони встигнуть звільнити зал, а потім, може, за допомогою солдат вдасться зупинити скрійлінга і порубати його на шматки.
Але вони не встигли.
Скрійлінг вискочив біля колони і метнувся чорною блискавкою… Крики, зойки, стогони вмираючих… беззахисні люди в паніці металися по залу… А скрійлінг реготав. І не було нічого жахливішого цього потустороннього, крижаного реготу…
Солдати спробували було навалитися всім скопом на скрійлінга, але той легко вирвався, розшпурлявши їх по залу. Серед збожеволілого натовпу солдати не наважилися використовувати сокири і мечі, а ось скрійлінгу явно нічого було боятися, і він невблаганно просувався крізь натовп, залишаючи за собою розтерзані тіла. Він накидався на будь-кого, хто зустрівся на його шляху, і рвав на частини.
— Прокляття! — Закричав Зедд і повернувся до Чейза. — Тримайся ближче до мене. Треба терміново кинути цю тварюку куди-небудь.
Зедд озирався в пошуках чогось підходящого і вирішив, що басейн, мабуть, те, що треба.
— Сюди! У басейн!
Басейн посеред майданчика яскраво висвітлювали сонячні промені, що лилося крізь отвір в куполі. У центрі басейну з води виступав чорний камінь, на камені — дзвін.
Золоті рибки ліниво плавали в теплій воді. Те, що творилося в залі, їх анітрохи не турбувало.
І тут у Зедда виникла ідея. Раз на скрійлінга не діє вогонь, слід спробувати щось протилежне. Зусиллям волі він зрікся всіх жахів, які відбувалися, простяг руки над водою, вбираючи все тепло. Над водою пробігли примарні мерехтливі хвилі. Зедд вбирав енергію, все посилюючи вплив… Здавалося, ще трохи — і марево пекуче спалахне.
— Коли скрійлінг кинеться на тебе, постарайся спихнути його в воду, сказав він Чейзу. Чейз кивнув.
Зедд порадів, що страж кордону не з тих, кому потрібно все сто разів пояснювати і хто витрачає час на непотрібні запитання. Чейз опустив Рейчел на підлогу і наказав їй встати за його спиною. Вона слухняно кивнула і, ні про що не питаючи, відступила назад, притискаючи до себе ляльку. В іншій руці вона тримала вогневу паличку. Зедд не забув відзначити, що Рейчел теж схоплює все на льоту, і звернув свій погляд у саму гущу сутички, туди, де метався чорний монстр, з нелюдською швидкістю завдаючи ударів. Зедд жбурнув вогненна кулю, прагнучи поцілити прямо в скрійлінга. Він знав, що вогнем йому не нашкодити, просто хотів його полоскотати і відвернути увагу на себе. Солдати з переляку відсахнулися.
Скрійлінг завмер і повільно повернувся до Зедда. З закривавленої пащі звисала відкушена рука. Там, де полум'я торкнулося скрійлінга, піднімалися хмарки пари. Побачивши чарівника, скрійлінг закудкудакав.
Солдати намагалися відтягнути людей подалі від місця сутички, але і ними вже опанувала паніка, і вони й самі були б раді опинитися подалі звідси. Зедд випустив по скрійлінгу кілька вогняних куль. Скрійлінг жартома відбивав їх, як дитячі м'ячики, кулі перетворювалися в снопи іскор і зникали. Зедд знав, що іншого ефекту він не доб'ється, але ж він хотів привернути увагу скрійлінга, і це йому цілком вдалося.