Самюель настільки недосвідчений у тому, як парадоксально можуть виражатися почуття в намаганні приховати їхню справжню суть, що вважає, ніби ревнощі Мадам переходять у якусь форму прихильності.
Саме з того інциденту він починає приймати свій статус молодого законного чоловіка. Він поводить себе так, наче його єство, його особистість, його тіло виграють у ціні від самого того факту, що Мадам оточує його увагою й посилено стежить за ним. Він уже не так боїться надягати велику одіж кольору іржі. Дискомфорт, який спершу дошкуляв йому, поступився відчуттю захищеності власної плоті. Він помічає, як жінки, котрих він зустрічає на вулиці, крадькома кидають погляди на його прикриту бороду. Йому подобається гаяти час за розмовами з продавчинями на ринковій площі; він усвідомлює, який ефект справляє на декого з них його голос. Збентежений через невчасно виниклу ерекцію, він якнайшвидше притлумлює її. Тобто робить усе можливе, щоб бути гарним чоловіком.
Удар кулаком
Самюель подвоює обережність у стосунках з Мосьє. Він сумнівається у його намірах, не розуміючи причин його доброти. Мосьє мав би сприймати його як зловмисника, як суперника. Самюель певен, що той намагається приспати його пильність, щоб легше було ним маніпулювати. Мосьє захищає його, підсміюється з нього, пригощає солодощами. Наполягає, не зважаючи на вагання Самюеля, на тому, щоб стригти йому нігті, робити масаж ступень, чистити й прасувати його одяг. Він дає йому стільки ніжності, скільки Самюель ніколи не мав навіть у колі своєї сім’ї. Він не вміє приймати її й підживлятися нею.
Мосьє рідко залишає його самого, його, який любить довгими годинами мріяти в саду. Слідує за ним, як собака, що підлаштовується під крок господаря. Це втомлює й бентежить. Вони майже все роблять разом: готують їжу, прибирають у будинку, чекають на Мадам, обслуговують її. Він учить Самюеля готувати чай так, як вона любить, з медом і молоком. На ринку лає його, якщо він недостатньо торгувався за пучок редиски чи пачку сочевиці. Мадам перевіряє рахунки, і не можна перевищувати виділені кошти на харчі, які вона видає їм щотижня. Інакше у неї станеться напад гніву. А Мосьє з віком уже не виносить перепадів її настрою і робить усе, щоб їх уникнути. І плаче через дрібниці.
— Вона швидка на розправу, — довірливо казав він Самюелю. — Якщо забудеш своє місце в цьому світі, вона тобі нагадає. Вона тримається за власні принципи, і в твоїх інтересах їх поважати. Інакше ти втратиш себе, тебе заполонять недоречні думки, від яких ти станеш негодящим і захирієш. Мусиш стежити, що там твориться у твоїй чоловічій голові. Бо в ній постійно крутяться думки. Іноді й проти неї. Будь обачним, бережи свою голову і мозок, що в ній оселився. Нелегко муштрувати людський мозок.
На Самюеля все більше давить така близькість, особливо коли він слухає поради Мосьє. Його безперервна увага, його запопадливі рухи й навіть співочі хвилясті переливи його голосу дратують. Самюель уже не може витримувати його манеру присьорбувати й приплямкувати за столом, не кажучи вже про хропіння вночі. А коли він утікає від Мосьє при нагоді, то відразу чує, як наближається його човгання.
Одного дня Самюель б’є його.
Вони щойно помили посуд після вечері. Мадам пішла, не сказавши, куди йде і коли повернеться, що було звичним для них. Мосьє розважається з нерозлучниками. Самюель часто спостерігав за цим його заняттям — той відчував якесь дивне задоволення, дратуючи птахів, аж до того, що маленькі папуги заходилися лютим криком і стрибали по клітці, як навіжені. Їхні стривожені різкі крики нервують Самюеля. А може, йому просто шкода двох пташок, коли він уявляє себе на їхньому місці? Мосьє дме на них своїм смердючим видихом через ґрати клітки й дурнувато сміється зі спровокованої ним самим істерики. Самюель каже йому дати папугам спокій, та Мосьє вперто продовжує свою тупу гру. Тож він б’є його. Йому не вдається зупинитись. Самюель гамселить його кулаками по спині, по шиї, по голові.
— Ти припиниш колись, та чи ти колись припиниш, халамиднику!