Мадам
Самюель підозрює, що жінка, яку для нього вибрали, не має нічого спільного з тією, котра приходила до нього у мріях. Особливо після короткої розмови з батьком. Той згадав про багату жінку. Тож вона має бути старшою за нього. Такі домовленості не рідкість. Самюель заспокоює себе, уявляючи наповнений усілякими зручностями будинок, де гроші не будуть проблемою. Може, навіть добре одружитися із досвідченою жінкою, яка вестиме його й поділиться своїми знаннями з практики кохання. Бо найбільше його турбувала перша шлюбна ніч. Він незайманий. І йому відомо, як мати наполягала саме на цьому, щоб укласти шлюб.
Його майбутня дружина, як і має бути, провела власне розслідування. Намагалася перевірити, чи не ходять якісь погані чутки про молодого. Вона зустрілася з його матір’ю, яка намалювала найпривабливіший портрет сина: у нього прекрасне здоров’я, відмінний апетит, тримає себе у гарній формі, ніколи не виходить з дому без супроводу старшої сестри. Мати подбала зробити фото Самюеля, які показували його у вигідному світлі. На них проступають усі риси юної свіжості, а добре доглянута борода свідчить про мужність.
Самюель мріє про пишну церемонію з музиками у театральних костюмах, про нескінченний, але святковий обід у престижному місці. Всі очі звернуті на нього. Він покаже себе на належному рівні, батькам не доведеться червоніти за нього. І відчує радість, коли вперше побачить свою дружину. Але обличчя матиме замкнутий і похмурий вигляд, щоб і мати, і батько зрозуміли, наскільки йому сумно покидати родинне гніздо.
Коли Самюель заходить до зали для прийомів, йому здається, що він потрапляє у передпокій, де запрошені знайомляться, настільки вона незугарна, невиразна й тісна. Тут занадто жарко, незважаючи на антикварний вентилятор зі зламаними лопатями, що крутиться на стелі і чиє скреготіння було єдиною музикою, яка протягом двох годин супроводжувала шлюбну церемонію. На столах попід облізлою стіною стояли наїдки. На паперових скатертинах розташувалися широкі тарелі зі шматками рожевої шинки, смажених на грилі сосисок і цілих курей, чиї аромати змішуються із запахом поту.
Гості з іншого боку приїхали першими. Замість того, щоб пишатися своїм одягом молодого нареченого, золотим ланцюгом, що виблискує на шиї, новими шкіряними черевиками, Самюель почувається перед ними радше якимось посміховиськом. Йому здається, що він бере участь у якомусь негідному маскараді з перевдяганням. Він скутий, у роті пересохло, не здатний відповісти повною фразою на компліменти, що їх прийнято казати щасливчикові, на якого впав вибір і який з’єднається із жінкою свого життя.
Сестра ж, яку переповнює енергія, говорить замість нього, повторює кожному, хто хоче слухати, наскільки її брат щасливий, підсміюється з очевидного братового збентеження, пояснюючи все тим, що йому нетерпеливиться зустрітися з тією, на яку всі чекають і яка явно запізнюється на власне весілля. Вона зграбно тримається на підборах-шпильках, які вигідно підкреслюють і відтіняють її природну грацію. У Самюеля запаморочилося в голові від поведінки сестри, і він дозволив їй продовжувати гру.
Його мати пурхає від одного гостя до іншого. Вона зібрала волосся в копицю, закріпила шпилькою у формі ящірки, обсипаної стразами. Її зап’ястки поважчали від численних браслетів, підвіски яких подзенькують від найменшого руху. Яскраво-червоний плюмаж на блузі притягував погляди. Він виблискував, незважаючи на жовтувате світло обтягнутих ажуровими абажурами ламп, що тьмяно світили. Самюель вважав її гарною і рідко відводив погляд.
Батько ж більшість часу розглядає потерті килими, які вкривають частину підлоги. Йому хочеться, щоб усе це скоріше закінчилося. Так само збентежений, як і син, він усе ж двічі підходив поплескати його по спині.
— Розслабся трішки. Тебе не на смерть ведуть.
Коли ж Мадам в оточенні кількох членів своєї сім’ї входить до зали, присутні розступаються, щоб дати їй пройти. На мить усі завмирають, наче зовсім не лишилося повітря, щоб дихати. Самюелева мати підходить до сина і зі сльозами на очах нахиляється до нього.
— Ніколи не забувай, що я тебе люблю. Все, чого я хочу, це щоб ти був щасливий.
Мадам прямує до балдахіна, встановленого в центрі зали, під ним і має відбутися церемонія. З кожного боку поставили плетені кошики, повні свіжозрізаних пурпурових жоржин. Мати підштовхує Самюеля до балдахіна.
Нерозлучники