— Підніми поли твоєї нічної сорочки.
Батько дав йому зрозуміти, що чоловік насамперед має бути слухняним. Й особливо повинен таким бути першої ночі. Насолода, яку він приносить своїй дружині, є твердою основою його шлюбу.
— Вище.
Схвильований, він уперше показує свою чоловічу гордість жінці.
— Розстав ноги.
Вона підводиться, стає позаду нього. Знімає з нього нічну сорочку. Пригорнувшись до його спини, вона вдихає запах його волосся, пестить його бороду, її рука ковзає торсом до низу живота, куйовдить пух на лобку.
— Йди на ліжко. Швидко.
Він дивиться, як вона роздягається за пологом ліжка. Вона дозволяє сукні ковзнути вздовж тіла, знімає бюстгальтер, трусики, кидає все просто на підлогу. Відсуває полог, наближається до нього.
— Лягай.
Він тремтить, але кориться. Твердою рукою вона бере його член. Самюель мимоволі відхиляється.
— Не рухайся!
Вона йому мастурбує.
— Хочу бачити твої очі. Скажи, що ти це любиш.
Самюель не може говорити. Вона схиляється над ним і пильно дивиться. Проводить пальцем по губах свого молодого чоловіка.
— Ти гарний. І гарно пахнеш.
Її довге волосся спадає на Самюелеве чоло. Його дивує, яка груба в неї шкіра на стегнах і на животі.
— Приголуб мене.
Він торкається її в’ялих грудей. Вона цілує його. Він не приймає цього першого поцілунку, зніяковілий запахом її видиху. І отримує сухого ляпаса.
— Не опирайся!
Вона цілує вдруге й ворушить своїм язиком у Самюелевому роті. Він відштовхує її і підводиться з ліжка.
— Що сталося?
— Я не можу.
Вона коротко гиготнула. Він не наважується глянути на неї. Швидко вдягає нічну сорочку. І тут помічає, що двері спальні напівпрочинені. У шпарину видно, що за ними боком стоїть чоловік. Можливо, він усе бачив, а Самюель навіть не зауважив цього.
— Забери його.
Чоловік бере його за руку й веде до іншої кімнати в кінці коридору, набагато меншої від спальні Мадам.
— Спатимеш тут, разом зі мною. Я підготував для тебе ліжко.
Він вказав на матрац, кинутий просто на підлогу.
— Чому я маю спати у кімнаті слуги?
— Тут немає слуг, у цьому домі.
— Не розумію.
— Тобі не сказали?
— Що?
— Ти — її другий чоловік. Я — перший. І якщо ти слухатимешся мене, все буде добре.
Мосьє
Самюель лежить скручений, як пес, і слухає виснажливе хропіння Мосьє. А коли нарешті засинає, то бачить три кошмари підряд: за ним ганяються повітряні змії з головами гігантських мух і намотують йому на шию гострі, як лезо, мотузки; підлога у його дитячій кімнаті, затоплена мусонними дощами, гниє і розвалюється прямо під ногами, конає у пекельному скреготі, тягне його з собою до смердючого горщика, в якому він задихається; тарган, попри свої розміри, зумів залізти йому під ніготь великого пальця. Він міг скільки завгодно кричати, просити допомоги у батька, у матері, сестри, сусідів, незнайомців на вулиці, всі казали йому, що комаха тепер у себе вдома, під нігтем його великого пальця. Тарган житиме там, ритиме тунелі, їстиме його тіло, робитиме діток, вгризатиметься в його органи, щоб прогодувати своє незліченне потомство. Не знаходячи виходу, він вирішує відрізати собі палець, але всі ножі якимось дивом зникли.
Після пробудження Мосьє з явним задоволенням заходжується коментувати душевне сум’яття молодого.
— Тобі добре спалося? А, так, видно, що тобі снилося щось приємне!
Самюель не відповідає на глузування.
— Йди готувати для неї сніданок. Вона наполягає на тому, що саме ти маєш його подавати.
Жодної реакції.
— Вже тиждень, як вона на тебе чекає! Нумо, підводься і йди на кухню!
— Дай мені спокій!
— Не вийде. Вона не хоче, щоб я тебе залишав хоч на секунду.
Йому до болю забракло запаху домівки, свого ліжка, маленького дворика, де він тренувався. Сумує навіть за нудьгою, тягучою, як зітхання вуличок у його кварталі. Його попереднє існування нічийного молодика видається тепер ідилією. Незважаючи на їхні обридливі сварки, він зі щемом у серці згадує всі ті історії, які сестра розказувала йому, щоб він швидше заснув. У своїй уяві він захоплюється нею. Він казав їй слово — мушля, ліс, жабка, — і вона відразу виплітала оповідь, сповнену незвичних персонажів і неймовірних пригод. Вона всього на п’ять років старша, та в його дитячих очах була вже дорослою. Він так любив її. І ніколи не думав, що настане час, коли відчуватиме себе обманутим і покинутим. Він упав у глиб провалля: вона погодилася з батьками, щоб його зневажили до ролі другого чоловіка. Гаразд, жінка набагато старша від нього, та навіщо його аж так принижувати? Він проклинає свою сім’ю, що приховала від нього правду.