Через кілька тижнів моя психіка зміцніла настільки, що вдалося віднайти душевну рівновагу.
Втім, ненадовго. Одноманітне корабельне життя, навіть скрашене щоденними розмовами й розвагами з коротунами, справляло на мене тяжке враження. Найдужче допікала тривала бездіяльність. Кермувати зорельотом я не вмів, а якби й умів, то не ввійшов би до кабіни керування, як це вже було з обсерваторією.
Щоби подолати почуття пригніченості, я вигадував для себе найрізноманітніші заняття. Писав сам собі листи, конструював фантастичні літаки, програвав відомі шахові партії - якщо пам’ятав їх.
Та ба! Не допомогли ні групові ігри, ні слухання радіопередач із Землі.
Все частіше голову обсідали чорні думки.
Чи не обдурили мене коротуни? Чи не везуть на свою планету, де показуватимуть у зоопарку як екзотичного звіра?
Чи долетить корабель до Землі? Чи не загину я дорогою?
А на Землі - там на мене чекає суд і жорстоке покарання за вчинені злочини...
Нерви знову здали. Я чи то втратив свідомість, чи то марив - хтозна... Невідомо також, як довго я жив у такому жалюгідному стані.
Друзі підтримували в мені життя й повернули також ясність думки. В той день ми саме перетнули орбіту десятої планети нашої Сонячної системи.
Щойно трохи одужавши, я накреслив схему обертання планет навколо Сонця й чітко позначив Землю.
Однак ми шукали її протягом кількох тижнів. Я не мав під рукою потрібних інструментів - і гості просувалися вперед обережно. На мою інформацію вони надто не покладалися.
Дорогою оглянули Уран та Сатурн, але здалеку, щоби не витрачати занадто багато часу. З огляду на моє здоров’я прибульці прагнули досягти Землі якомога швидше. Ось які вони були уважні до мене, - зітхнув старий і на хвилю припинив свою розповідь.
***
«Братство сильної руки» ви вже давно засудили, чи не так, Мак-Гарді?
Старий здригнувся й допитливо подивився Лікургосові в обличчя.
Авжеж, життя вилікувало мене від цієї хвороби, - повільно проказав він.
Я виснував це з вашої сповіді. Спочатку подумав, що ви повернулися мстити - і боявся вас.
А ти?
І я зрозумів, що цілі «Братства» були повною маячнею. Божевіллям.
Гадаєш, я повірю? Ми знайомі досить довго, щоб так легко забути, яка ти слизька гадина. З тебе вийшов би добрий актор. У Тарабкіна в Московському біологічному інституті ти свою роль зіграв чудово. Всі вважали тебе найкращим асистентом. І ще ти вбивця.
Від однієї недуги ви ще таки не одужали, Мак-Гарді, - від хворобливої підозрілості. Ваша правда, в Тарабкіна я вбив неандертальця, котрого наука поволі повертала до життя. А в Сахарі - в колишній Сахарі - поширював хвороботворні віруси. Я мав спотворену вдачу, вірніше - був душевно хворий. Але мене оздоровили...
Хто? - вигукнув старий схвильовано. - Ти постукав у двері медичного інституту й чемно попросив про лікування? - засміявся злісно. - Для цього ти надто боягузливий - і без належного уроку на таке не пішов би.
Маєте рацію, я зголосився не добровільно. Мене викрили.
Хто?
Краус.
Краус?! - вигукнув старий здивовано. - Я ж застрелив його в затоці біля Селища Невидимих - іще на Кварті.
Ні, не застрелили, лише поранили. Можете з ним побалакати.
Краус. Краус. Але ж він також був членом «Братства».
Авжеж, був. Як і ми двоє. І прозрів.
Не вірю, - повторив старий уперто. - Розказуєш мені тут байки - зі страху перед покаранням. Зрештою - побачимо. Завтра про все дізнаюся.
Ви й досі не розповіли, де взяли ту таємничу вибухівку? - спробував змінити тему розмови лікар.
Про це ти також дізнаєшся завтра.
А чи зізналися ви істотам у міжзоряному кораблі, що вас на Землі чекає покарання? - запитав Лікургос тихо.
Я не Йонес, друже, щоби грати в подвійну гру. Розповів їм усе відверто. Й те, що заплати не боюся, що усвідомлюю свою провину. Вони запевнили, що замовлять за мене слово.
Я очікую найвищого покарання, навіть якщо смертна кара давно скасована. Тому попросив своїх друзів і рятівників про велику послугу: щоби не передавали мене відразу Всесвітній Академії. Кортіло пожити бодай кілька днів на рідній планеті вільним.
Вони охоче пообіцяли мені це - й таки дотримали слова, як бачиш. Тим часом я згадав про тебе - найнебезпечнішого члена «Братства». І вирішив, що наставлю тебе на добру путь, або ж знешкоджу - і цим принаймні частково спокутую свою провину. Я знав, що ти живеш у Гімалаях під псевдонімом Лікургос. Тому наші гості доправили мене сюди, на поблизьке озеро.