«Це не звичайна речовина, ми виготовили її штучно. Проходьте, будь-ласка, до павільйону, ми все вам там пояснимо».
Хотенков після короткого збентеження увійшов першим. За ним пройшли крізь стіну ще кілька вчених, серед них і Криштоф із камерою. Це були незвичайні кадри.
Стіна піраміди швидко наближалася. Проекційний екран на мить потемнів - і на ньому з’явилося невелике приміщення з круглим столом та кількома стільцями посередині.
«Сідайте, будь ласка», - сказав ученим чоловік у скафандрі.
Хотенков узявся за складане крісло, але його рука проникла в нього так само, як і в стіну.
«Дякую, та ми краще постоїмо», - силувано посміхнувся він.
Решта вчених також засміялися, але це був зачудований сміх.
Шкода, що Хотенков не сів. Ото було б весело, - з жалем відзначила мала піонерка.
«Я обіцяв вам пояснення, тому прошу, - озвався знову чоловік у скафандрі, коли вчені оговталися від першого подиву. - Всі ви знаєте, що речовину робить непроникною матеріальне поле атома. Єдиною частинкою атома, яка не утворює навколо себе матеріальне поле, є нейтрон. Тому проникна речовина виготовлена з нейтронів...»
Фільм скінчився. Криштоф відкрив жалюзі й переможно поглянув на присутніх.
То що на це скажете? Знову один - нуль на користь Липського. Я вам дам - фільмовий трюк! Нейтронну речовину зможете побачити знову увечері - в телевізійному репортажі. Вчора про неї вже говорили в новинах. Бачу, ви нехтуєте телебаченням. Де ваша культура?
На відеофоні кілька разів блимнуло червоне світло. Доктор Бартошова підійшла й натиснула білу кнопку.
Здрастуйте, Франтішко! Чи можу я поговорити з Лайфом? - запитала з екрану Алена Свозилова.
Северсон поспішив до апарату.
Як поживаєш, Лайфе? Завтра не плануй жодних польотів, щоб не шукати тебе по горах. Маю два вільні дні, тож навідаю тебе. Не сумуєш за мною?
Доктор Бартошова з Криштофом та Лідушкою вийшли до сусідньої кімнати, щоб не заважати довірчій розмові.
***
Пополудні на галявині приземлився червоний конвертоплан.
До кабінету доктора Бартошової несміливо увійшов Мак- Гарді.
Вітаю, космічний бурлако, - засміялася лікарка. - Сподіваюся, вам у нас сподобається. Лікування почнемо негайно. Передусім добре відпочиньте з дороги - й завтра візьмемо вас на першу операцію. Цю огидну бороду мусите зголити. Побачите, як ураз помолодшаєте. Я войовниця зі старістю, сива борода мені не до серця.
В коридорі вони зустрілися з високим чоловіком із квадратним, грубим обличчям. Він привітався з лікаркою й уп’явся очима в обличчя старого.
Краус! - зойкнув Мак-Гарді здивовано. - Не сподівався здибати тебе саме тут...
Звідки ви мене знаєте? Не пригадую, щоб ми колись зустрічалися.
Не впізнаєте старого приятеля? Адже ви прожили з ним разом чимало, - здивувалася лікарка.
Краус пильно дивився на старого.
Голос знайомий. і очі. Нагадуєте мені друга, що загинув на Кварті.
Гаряче, - заохотила його лікарка.
Мак-Гарді? - промовив Краус невпевнено. - Але це неможливо! Ні, виключено, просто виключено.
І все ж це правда. Либонь, я добряче змінився, раз не можеш мене впізнати. Бачиш, я воскрес із мертвих.
У Крауса мовби застигла кров.
Посидьте хвилинку в залі, вам є про що побалакати, а я тим часом приготую щось на перекуску, - сказала лікарка й пішла.
Я гадав, ти мертвий, - прошепотів Краус. - Твердо певен, що застрелив тебе - поцілив просто в груди. Скільки разів та страшна мить ставала в мене перед очима. Ти безвільно впав у болото, й голова занурилася в жовте багно. І все ж ти живий. Яким дивом?
Вирятували крилаті квартяни. Ненавидиш мене, Краусе?
За що? Те саме я міг би спитати в тебе. Адже саме я завдав тобі смертельної рани.
А я втягнув тебе в те кляте «Братство». І стріляти почав я.
Це було божевілля, ми втратили розум. Щастя, що все вже позаду.
В тебе позаду. Мене ж очікує покарання. Адже я був головним ініціатором «Братства». Згубив себе сам і водночас спричинив смерть ще кількох людей. Твоє сумління чисте, а от я вбивця. Вбивця, розумієш?! - вигукнув відчайдушно старий.
Він схопився за серце й важко осів у крісло.
***
Мак-Гарді прокинувся лише об одинадцятій ранку наступного дня. Скинув сорочку й обережно висипав із кишені на клаптик паперу дрібний білий порошок. Папір з порошком скрутив у трубочку із загнутими кінцями й ретельно прив’язав до захисного пристрою на грудях.
Він вирішив, що позбудеться антиречовини разом із пристроєм при першій-таки можливості.