На Сіріус. Що скажете?
Знову в заповідник? - посміхнувся Ватсон.
Ні, цього разу справді на Сіріус. Друзі зі Змієносця з ентузіазмом привітали мою пропозицію. Вони допоможуть нам спорудити міжзоряний корабель, швидший від світла.
Ур-р-р-а-а-а! - вигукнув Фратєв радісно. - Мені тут, на Землі, вже трохи затісно.
***
На пастельну синю гладінь Адріатичного моря, в затоці Семи Замків, сіло кілька літаків. Пропливши навколо стародавніх укріплень, вони попрямували до острова Чіово, де у Трогірі була пристань. Далматинське сонце посміхалося розлогим виноградникам і грало на гребенях хвиль.
Чіово, в минулому столітті безплідний скелястий острів, на якому гніздилися сотні тисяч сов, був тепер укритий пишною зеленню пальм і сосен. На нього висів із літаків гурт людей у скафандрах на чолі з Молодіновою й доктором Заяцом. Вузькими звивистими вуличками стародавнього Трогіру вони швидко дісталися гребеня острова.
На хвилю зупинилися, щоби помилуватися чудовою сільською місцевістю, що розлягалася довкола. В місцях, де синє море зливалося з блакитним небом, біліли, мов скам’яніла піна, сяючі палаци Спліту. Трогір, пам’ятка давнього Риму, дрімав у світлі полуденного сонця.
На протилежному боці гребеня розкинулася невелика затока Салдон, стиснута скелястим узбережжям.
Здається, підземні роботи значно просунулися, - вказав чоловік у скафандрі на високу купу каміння, висипану на тому березі затоки. - Якщо не станеться чогось непередбаченого, щонайпізніше за два місяці будівництво завершиться. Переконаний, що ця гравітаційна електростанція буде досконалішою від будь-якої нашої. Ми розраховуємо саме на вашу допомогу, докторе.
Заяц збентежено замахав рукою:
Ні, ні, не розраховуйте, вважайте мене радше своїм учнем, не більше. Добре знаєте, як довго я марно сушив голову над гравітаційною електростанцією на Кварті. Без вашої допомоги й донині не проник би в її таємницю.
Ви надто скромні, докторе, - заперечив чоловік у скафандрі. - Адже вам удалося добитися ефективнішого використання гравітації. Ваш астрогравіметр направду досконалий пристрій, техніка ж міжзоряного зв’язку за допомогою гравітації значно краща від нашої. А наша гравітаційна електростанція? Ви вже самі пересвідчилися, яка це проста й доступна річ. Весь секрет полягає в зосередженні гравітації кількох небесних тіл в одній точці.
Дрібничка, на якій я забуксував, - засміявся доктор Заяц.
Чому для гравітаційної електростанції вибрали саме це місце? - запитала Молодінова чоловіка в скафандрі.
З кількох причин поспіль, - охоче пояснив друг зі Змієносця. - Ми виходили з досвіду, який набули в чужому довкіллі - на Кварті. Як ви знаєте, квартянська електростанція побудована на такій самій широті, що й острів Чіово, якраз посередині між сорок третьою й сорок четвертою паралелями. На Кварті як пальне ми використовували воду з Нової Волги, котра містила подібні речовини, що й вода в Адріатичному морі, передусім приблизно той самий відсоток солі та йоду. А вапняк, якого тут удосталь, є для нас найкращим будівельним матеріалом. Звісно, ви можете будувати гравітаційну електростанцію будь-де, якщо пристосуєте її обладнання до місцевих умов.
Неподалік від купи вирубаного каменю височіла складна конструкція, увінчана кількома кранами. На схилі над будівництвом полискували в сосновому гайку два білі котеджики. Обидва були зведені в звичайному далматинському стилі. Відрізнялися лише тим, що один мав кілька сліпих вікон. Якраз у цьому будиночку жили друзі зі Змієносця, що будували гравітаційну електростанцію.
У дверях сусіднього котеджу з’явився інженер Фратєв.
Ви прийшли мов на замовлення! - крикнув він Молодіновій та Заяцу. - Я саме хотів телефонувати, що підземні роботи закінчені на тиждень раніше. Друзі зі Змієносця фантастичні працівники, робота так і кипить у їхніх руках. Завтра можемо починати монтаж. А де ваша камера?
Маєте на увазі монтаж частин внутрішнього обладнання й гравітаційних лінз? - посміхнулася Молодінова. - Це затяжка камера. Ми залишили її в літаках у трогірському порту. Пілоти пішли купатися, за годинку припливуть. Як ся має інженер Бабін?
Звонко? Так само, як і я. А може, навіть краще. Він тут удома, народився в Старому Замку. Чудовий друг і ще ліпший працівник. Хай я стану Робінзоном у сусідній галактиці, коли це не ваш найкращий учень, докторе Заяц.
Чим я тобі зобов’ язаний такою рекламою, Димитре? - щиро розсміявся засмаглий до шоколадної барви молодий чоловік, що саме вийшов із будівлі. - Перебільшує - як завжди, ви ж його знаєте, - додав він, потиснувши руки Молодіновій та докторові Заяцу.