Я б із задоволенням оглянув підземелля. Чи не хочете супроводити мене, Звонку? - запитав Заяц.
Підземеллям за ці два місяці ви ще насолодитеся більш ніж достатньо, докторе, - оголив у посмішці білі зуби далматинець. - Трохи відпочиньте й огляньте Трогір. Увечері запрошую до Спліту на невелике святкування закінчення підземних робіт. Мої друзі дуже раді вам. Будете нашими дорогими гостями...
***
Над Сплітом засвітилися перші зірки. А в самому місті спалахнули тисячі нових.
До пристані, осяяної палаючими смолоскипами, причалив швидкий катер. Молодінова та доктор Заяц у супроводі інженера Бабіна вийшли на набережну.
Для святкування ми вибрали найгарніше місце у Спліті - кав’ярню «Куля». Вона створена на даху однієї з веж старовинного Діоклетіанового палацу. Цікаве прибуття, еге ж? - посміхнувся інженер Бабін, ведучи гостей плутаниною вузеньких вуличок.
Вони минули маленьке подвір’ я й крізь низькі двері увійшли до середньовічної кімнати без меблів. Звідси гвинтові кам’ яні сходи вели просто на терасу. Це нагадувало радше кручені приступки у вежі сільського костелика, ніж вхід до розкішно обставленої кав’ярні.
З тераси відкривався пречудовий краєвид на все місто. Просто під вежею були пришвартовані океанські пароплави, а трохи далі гойдалися на хвилях велетенські гідроплани.
За довгим столом, накритим для гостей, було весело. Далматинці співали, Звонко розповідав веселі історійки,
Молодінова та доктор Заяц згадували славнозвісну подорож Усесвітом.
Останнім пунктом програми був казковий феєрверк над морем. Якраз коли над водною гладінню вибухнула перша червона ракета, до інженера Бабіна підійшла засмагла дівчина.
Вас викликає острів Чіово, це дуже терміново.
Інженер пішов за дівчиною до відеофону.
На екрані нетерпляче чекав чоловік у скафандрі.
Даруйте, що відриваю вас від розваг, інженере. На будівництві трапилося нещастя, ми конче потребуємо допомоги. Вам краще відоме місцеве довкілля...
Що сталося? - скрикнув молодий чоловік.
Один із наших колег близько години тому знепритомнів. Ми гадали, що це лише нездужання. Однак невдовзі втратили свідомість ще двоє. Протягом десяти хвилин усі троє померли. Ми марно шукаємо причину.
Інженер Бабін зблід, на його чолі виступив крижаний піт.
Зараз буду! - крикнув він і побіг назад до столу.
За хвилю реактивний вертоліт уже ніс Бабіна, Молодінову й Заяца до острова Чіово.
Доктор Заяц увімкнув бортовий передавач і зв’язався з президентом Усесвітньої Академії.
Говорить доктор Заяц, острів Чіово! Негайно відрядіть сюди доктора Бартошову, троє наших друзів зі Змієносця померли з невідомих причин.
На жаль, доктор Бартошова вирушила на будівництво науково-дослідного інституту проникної матерії в Мартіні, де трапився подібний випадок. І там несподівано померли двоє друзів зі Змієносця. Тому зупиніть усі роботи. Ми негайно надішлемо вам лікаря й дослідників.
А як справи з будівництвом на Місяці? - спитав Заяц хрипко.
Наразі все гаразд, підтримуємо з ними постійний зв’язок.
***
Тіла мертвих друзів зі Змієносця були перевезені на гігантський міжзоряний корабель, котрий перебував тепер на висоті тридцяти кілометрів над поверхнею Місяця.
На розтин були запрошені найкращі фахівці Всесвітньої Академії. Однак усі зусилля виявилися марними; причину смерті не виявили ні лікарі зі Змієносця, ні земні фахівці.
Повідомлення про смерть ще одного чоловіка в скафандрі заскочило вчених уже в кораблі, яким вони поверталися на Землю. Цього разу нещасний випадок трапився просто в головному корпусі Академії, де гостювало кілька друзів зі Змієносця.
Це жахливо! - сховала голову в долонях доктор Бартошова. - Наші гості гинуть - а ми цілком безпомічні. Але ж кожен господар відповідає за свого гостя... Якби ми хоча б знали будову організму невідомих людей. Смерть уразила їх в різних місцях і майже в одну й ту саму мить. Як це можливо? Може, на Землі несприятливі умови для їхнього життя?
Не вірю в це, - похитав головою доктор Лікургос. - Вони живуть у цілковитій ізоляції від нашого довкілля - у своїх скафандрах. Я цікавився, чи помирав хтось із них під час подорожі Всесвітом. Виявилося, що ні.
Стривайте, мені дещо спало на думку! - перебила його Бартошова. - Ви згадали про їхні скафандри. Чи й справді це така вже добра ізоляція? Чи не проникають крізь них деякі речовини, що утворюються в нас на Землі? Негайно мусимо з’ясувати це. Доручіть пілотові, щоби повернувся на міжзоряний корабель зі Змієносця, попросимо скафандр одного з загиблих.