Ви набагато молодші, ніж я сподівався, - додав Йонес, ігноруючи нечемність старого.
А мій загальний стан здоров’я? - запитав Рама серйозно.
Непоганий, - утішив його Йонес. - Нервова система трішки ослаблена, й усе тіло несе на собі сліди адаптації до умов міжпланетного простору, й це дивно, вам не здається?
Ні, - похитав Рама головою. - Дива можна побачити навіть сьогодні. Ходімо-но до кімнати Крауса з відкритим каміном, я вам дещо продемонструю.
Дуже дивно, - пробурмотів Йонес, і вони з Наташею пішли слідом за таємничим відвідувачем.
Розпаліть камін - щоби тут було затишніше, - попросив Рама.
Коли декілька полін зайнялися полум’ям, Рама розклав крісла навколо нейтронної чаші, й усі всілися. Цієї миті до приміщення увійшов Северсон. Рама на хвилю затримав на ньому погляд, відтак мовчки встав і присунув ще одне крісло.
Наташа нахилилася до Северсона й прошепотіла:
Цс-с, не хвилюйтеся, починається сеанс.
Щойно вона договорила, в чаші щось зашамотіло й озвався шиплячий голос:
Шановні мешканці цієї прекрасної планети! Ми прийшли, щоби зав’ язати з вами міцну дружбу. Ця чаша щоразу, коли забажаєте, перенесе вас у глибини Всесвіту, що їх першими з людей відвідали саме ви.
Йонас зробив непомітний знак Северсонові, й той зрозумів; підвівся й вийшов із кімнати.
Просимо, - продовжував голос у чаші, - щоби один з вас увійшов у цей келих.
Орлова підкорилася. Вона сіла на дно й чекала, що буде далі. Продовження не забарилося. Бірюзова непроглядна стіна нейтронної квітки нараз стала прозорою, й Наташі здалося, що вона опинилася на вершині гори й споглядає дикий квартянський краєвид. Зображення було живим і об’ємним.
На обрії сяють два сонця. Аж ген - у далині блищить широка річка, й на її березі стоїть селище невидимих квартян.
Наташі запаморочилася голова. Вона поглянула просто вгору. Там було не райдужне небо далекої планети, а стеля Краусової кімнати.
Северсон тим часом повернувся. Наташа знову поринає у фантастичну картину й чує, як Северсон каже:
В другій чаші - в лабораторії - нікого немає.
Ви вже з’ясували, що чаша переносить звуки, - посміхнувся Рама.
А також зображення, - сказала Орлова й вийшла з нейтронної посудини. - Це неймовірно, хлопці, але можете пересвідчитися самі. Я щойно повернулася з Кварти.
Йонес став на її місце, а Северсон тим часом спостерігав за старим. Рама цього не помічав; він дивився на чашу, й очі його горіли стримуваним хвилюванням.
Джоне, - промовив раптом Северсон у напруженій тиші.
Старий здригнувся, але відразу ж знову заспокоївся.
Джоне, - повторив Северсон, - ти повернувся?
Над чашею з’явилося здивоване обличчя Йонеса.
Старий гарячково тремтів.
Джоне Мак-Гарді, - продовжував Северсон, - ти повернувся з армією космічних солдатів, як колись планував, щоби підкорити Землю?
Ні, ні! - вигукнув старий нажахано. - Я повернувся, щоби скласти свої кістки вдома. Авжеж, я вказав шлях змієносцям, але вони прийшли як друзі. Краус таки виказав мене в Академії...
Ні, він звірився лише мені. Розповів про тебе й поділився своєю підозрою. Та я не йняв віри, що ти прийшов як завойовник.
І ти мене впізнав?
Не впізнав би, якби Краусові дорогою до Академії не спало на думку, що це ти. Ми всі вважали тебе мертвим, не вірили, що ти зміг пережити на Кварті катастрофу й страшну самотність. Ти справді змінився до невпізнання.
Старий розридався.
Дозвольте мені ще на деякий час залишитися тут, друзі.
Хворого не можна судити, - сказав Йонес співчутливо. - І свій злочин ти спокутував більше, ніж жертви Дантового пекла. А з тим Рама Крішною зіграно майстерно, - засміявся він. - Та старого козака не обдуриш.
Геологічна буря
В каміні потріскує вогонь, і запах смолистого дерева струмує кімнатою. Квартянський заповідник спить, у віддалених джунглях іноді загавкає шакал чи завиє дикий собака. Густі грона зірок мерехтять на індиговому небі.
Не уявляєте, як багато вартує людині не збожеволіти на самоті, - починає Мак-Гарді свою розповідь. - Я довгий час жив із безглуздою ненавистю до Крауса. Прокляв його двічі: тому, що покинув мене, хоча й знав, що хочу повернутися, - й тому, що він геолог. Незабаром я на власній шкурі дізнався, що ховається за науковим терміном «геологічна буря». Геолог каже: «Нерівності земної поверхні, морські глибини й форми рельєфу материків утворені силами різного походження. Одна група цих сил бере початок у надрах Землі...». Але бути посеред цих сил - це вже щось інше...