Ядзя робила в науках такі гарні поступи, що борзо гувернантка оказалася непотрібною. Тому ж то Ядзя з правдивою приємностю зайняла покій гувернантки і зробила з матір’ю новий поділ годин своєї роботи. Найбільше часу ішло на фортеп’ян, бо грала по кілька годин денно, і на читане, для вивченя мови, французьких книжок з позазна-чуваними картками, котрі мати не позволяла їй читати. Більшу свободу мала щодо польських книжок, а навіть на єї просьбу перенесено шафу з книжками з маминого до єї покою. Стала також виручати маму в господарці, наглядала порядки в покою, і видавала кухареві масло, решту ж часу посвячувала прекрасним ручним роботам, котрі любила над усі інші.
З делікатної і хорошої дитини виросла висока, гнучка, з правильними рисами лиця, панна. Темно-русяве волосе прекрасно гармоніювало з єї білим матовим лицем і темно-голубими очима. Єї гарна стать звертала на себе загальну увагу і була предметом загального подиву сусідської шляхти, як і інтелігенції недалекого місточка, до котрого їхала щосвята і неділі до костела. Міські донжуани несміло споглядали на прекрасну дівчину, коли ішла з матір’ю до перших лавок, які звичайно займало сільське «обивательство».
Від часу, як виросла на панну, дім єї родителів більше оживився, бували частійше гості, а іменини відбувалися ще гучнійше. Найчастійше однако ж Солєцькі візитувалися з одним панством з сусідства, а особливо син того панства, пан Вацлав, часто заглядав до панів Солєцьких, і люди передвиджували, що се закінчиться маріяшом.
Але се якось не сталося. Пан Вацлав заїжджав вправді довго, але наконець оженився на Поділю з панною два рази багатшою від Ядзі.
Сей факт сильно вразив молоду дівчину; вона не могла перенести тої обиди, хоть глибоко ховала свої чувства, і людям представлялася ще гордійшою і веселійшою, ніж досі. Найбільшою однак підмогою єї ображеної гордості була єї краса. Вона від дитини була научена дбати про свою зверхність; тепер же зробилось тото головною єї цілею. Цілими годинами укладала волосе, обсипувала м’яким делікатним порошком і без того біле і гарне лице, примірювала сукні, чистила і формувала нігті. Але коли по скінченю туалету стала при зеркалі, то єї дрібні уста складались мимоволі до гіркого усміху, бо кого мали вражати ті гарні очі, кого чарувати гарна стать, коли в цілій околиці не було ані одного відповідного конкурента до єї руки.
Ся обставина, може, ще більше смутила єї родителів, а по довгих розважанях і тайних нарадах вийшло вкінці, щоби доконче виїхати до більшого міста на м’ясниці. Внаслідок сего рішеня з надходячими м’ясницями вибрались мати з дочкою до Львова на цілий час м’ясниць, а що не можна було лишити цілком господарства, то батько лиш від часу до часу доїжджав і асистував їм при більших виступах. З сего обороту справи Ядзя була дуже задоволена і щаслива; краса єї принадила багато адораторів, а вона сама мала велике щастє на всіх вечерках і балах.
Надія на добре замужє розвеселила серце матері, і вона нічо не щадила для блеску ї краси своєї дочки. До єї уха часто долітали похвали о красі, елеганції і уложеню Ядзі, а мати уносилась найкрасшими надіями в далеку будучину дочки, як маленька пташка несесь в далекі краї на крилах міцнійшого від себе крилатого друга, хоч в короткім часі до тих милих тонів вмішувались і деякі дисонанси. Добрим приятелькам, що розпливались в похвалах для Ядзі, вирвалось часом таке слівце, котре псувало їй цілком гумор і добрі вражіня.
— О, як чудово виглядала Ядзя на вчорашнім балу, немовби яка богиня! — говорила товаришка ще з дитячих літ і знайома пані Солєцької. — Усі були нею зачаровані, а пан Артур ще більше нею займався, як звичайно. Ядзя дійсно дуже єму сподобалася. Але ж бо і він також гарний і дотепний, колись ту на вечерку присівся до мене, — власне тоді Ядзя танцювала з паном Зігмундом Л.