Після трагічної загибелі провідних членів ОУН німецькі окупанти завдали нових ударів цій Організації: у кінці 1941 року прокотилася хвиля масових розстрілів (після того, як восени ОУН відзначила двадцятиліття розстрілів більшовиками вояків УНР під Базаром), невдовзі після цього — у Бабиному Яру було розстріляно членів Культурної Референтури, яку очолював Олег Ольжич, — Олену Телігу і її чоловіка Михайла, Івана Рогача, Миколи Чемеринського і багатьох інших.
Коротка передмова до брошури «Дух руїни», доповненої післямовою сучасного дослідника Івана Дзюби, не ставить собі за мету шукати винних чи когось чомусь підозрювати. Мета цієї брошури — показати яку трагічну роль відіграє у нашій історії дух руїни. Припустімо, що Друга світова війна закінчилася так, як закінчилася. Кадри єдиної і монолітної ОУН розвивають свою діяльність у повоєнний час у всіх країнах українського поселення. Об'єднано і спільно можна було дуже багато осягнути. Але протистояння і внутрішня боротьба, витрати часу і ресурсів на взаємне поборювання тривали і поширювалися в українстві протягом шістдесяти років. І раптом настає історичний 1991 рік. Україна стає незалежною, самостійною державою. При владі залишаються колишні партократичні кадри. Об'єднана і монолітна ОУН могла у зародку української державності відіграти вирішальну роль у державному будівництві, у перетворенні зрусифікованої України на українську Україну.
Та цього не сталося. В Україну в 1991 році прийшли дві ворогуючі між собою ОУН, принесли з собою тенденційні публікації і взаємні звинувачення, і вже тут почали розколюватися і творити нові організації з тією самою назвою, додаючи у дужках різні нібито пояснювальні літери. Цей первородний гріх розколу 10 лютого 1940 року поширився й на інші національно-демократичні партії і організації незалежної України. І вони, беручи приклад зі своїх «старших братів» по розколу, почали розколюватись, також залишаючи за собою однакові назви з пояснювальними літерами у дужках.
Внаслідок цього дух руїни, замість завмерти, постійно оновлюється і оживає. Руїна українського громадського і політичного життя доведена до стану, коли націоналістичні й націонал-демократичні партії та організації опинилися на маргінесі державного, громадського і політичного життя. їхньої не лише конструктивної, але й будь-якої присутності в українському державному будівництві та в українській політиці майже не відчувається. Це є наслідок духу руїни і постійних міжусобиць.
У новітній історії ми є свідками циклічності наших міжусобиць і розколів, що їх дуже вміло використовують зовнішні сили, долучаючись до цих руйнівних процесів.
У нашій найновішій історії ця циклічність виглядає так: убивство лідера — розкол організації, розкол організації — убивство лідера, спроба отруєння лідера — розкол коаліції.
У 1938 році більшовицький агент вбиває голову ОУН полковника Євгена Коновальця, а через два роки після його загибелі, замість консолідації і об'єднання всіх національно самостійницьких сил, наймогутніша політично-революційна сила у 1940 році розколюється на дві однойменні ворогуючі частини.
У 1998 році настає розкол найпотужнішої української політичної сили вже у незалежній Україні — Народного Руху України, а через рік підступно вбито голову НРУ Вячеслава Чорновола.
У 2004 році відбулась невдала спроба отруїти голову найпотужнішої у той час української політичної сили «Наша Україна» Віктора Ющенка, незаперечного лідера української Помаранчевої революції. Вперше після багатьох століть національно-демократичні сили здобули перемогу, виграли вибори, обрали українського Президента, взяли владу у свої руки — і до року (так, до ОДНОГО РОКУ!) всі здобутки Помаранчевої революції вони, самі ж переможці Помаранчевої революції, зруйнували.
Вони — це той наш історичний дух руїни, дух, про який так блискуче писав кілька десятиліть тому Олег Ольжич. У носіїв того духу руїни — жодного почуття відповідальності перед своїм народом і одне перед одним. Зі своєї діяльності, зі своїх відносин вони викинули поняття компромісу, домовленості, поступок заради вищої мети.
Погляньмо з перспективи часу, чим сьогодні в Україні є розколена ОУН, розколений і зруйнований після Вячеслава Чорновола Народний Рух України, помаранчева коаліція після переможної Помаранчевої революції?