Іноді алкогольні напої є також засобом розмежування за статевою ознакою. Наприклад, у Шотландії віскі вважається винятково чоловічим напоєм, водночас розбавлені безалкогольними напоями горілка і ром, а також херес — жіночими, адже вони не настільки міцні, як віскі51. У деяких частинах Європи жіночі напої суспільство не сприймає позитивно. В Андалусії до жіночих напоїв ставляться несхвально. Якщо жінка випиває кілька пляшок пива, вона зазнає морального осуду. П’яну жінку категоризують як повію52.
Консервативна Греція має свої звичаї. Міцні напої, такі як узо[3], розпивають чоловіки у кафенейо[4], куди жінкам традиційно вхід було заборонено. Жінки мають пити в ресторані під пильним чоловічим наглядом жіночні напої, такі як фруктові лікери, розбавлене безалкогольними напоями пиво або вино. У Греції також не терплять п’яних жінок. Викликану алкоголем втрату контролю над тілом і розумом уважають неприродною, небезпечною та відразливою рисою, причому суспільство осуджує не лише жінку, а й увесь її рід. Уживання узо надає чоловікові мужності й пов’язаної з нею пристрасності, тоді як жіночій натурі традиційно властиві м’якість і пасивність, а отже, їй підходять слабкі напої і не личить сильне сп’яніння53.
Уживання алкоголю в Північній Європі порівняно з іншими її частинами може здаватися «нецивілізованим», проте принаймні тут жінки і чоловіки мають на це рівні права.
Раніше жага сп’яніння була непереборною, а вживання алкоголю — некерованим. І завжди, коли пильне око того чи того Старшого Брата дивилося вбік, обличчя пірнало в пивну бочку. У Межиріччі пиво не можна було вантажити на корабель без нагляду за робітниками54. Переживали, що інакше вантаж завершить свою подорож у горлянці моряків. За доби Середньовіччя торговці вином додавали до партії запасну бочку для того, щоб решта доїхали повними. Поведінку спраглого візника під час подорожі пояснювали «випадковим витоком»55. У новочасній Швеції капеланові не дозволялося наповнювати пивну бочку без нагляду настоятеля56. Добова доза настоятеля за Нового часу могла сягати кількох літрів.
Європеєць у бароковій перуці, що кишить вошами, міг жахнутися, коли б йому для тамування спраги запропонували воду. Алкоголь був найпоширенішим напоєм. У стокгольмській лікарні мінімальна денна доза пива становила 8 літрів. У Данії вважалося, що для підтримання здоров’я потрібно пити 10—15 літрів57. Якби машину винайшли в XVII столітті, усі водії сідали б за кермо п’яними. У XVII—XVIII століттях всією Європою значно збільшилося вживання пива, вина і міцних алкогольних напоїв, що сприяло розвиткові техніки для сільського господарства і дистиляції напоїв58. Епідемії «паленого»[5] алкоголю були серйозною проблемою і найбільше вражали простий люд.
Коли Вільгельм Оранський — уродженець Голландії — став у 1689 році королем Англії, джин перекочував до острівної держави разом із ним. Вільгельм терпіти не міг французів, тому підняв увізне мито на всі французькі вина й бренді. Завдяки цьому джин став найпопулярнішим напоєм. Уся Англія була п’яна й щаслива. На одному з пабів, де продавали джин, навіть розмістили таку рекламу: «Напийся за копієчку, до чортиків за двієчку, чиста підлога у подарунок»59.
4
Кав’ярня, де подають фрапе — грецький холодний кавовий напій, вино, пиво й узо. —
5
Палене вино (