Хоча обпікаюче відчуття міцного алкоголю і швидке й легке сп’яніння впевнювали пап і правителів у тому, що було знайдено божественний еліксир, алхіміків не можна було підкупити кількома чарками. Здатність алкоголю запобігати гниттю була важливою деталлю, яка переконала алхіміків на кшталт Віллановуса у винайденні еліксиру життя112. Алкоголь, як відомо, — прекрасний консервант. Коли міцний алкоголь змішали з іншим консервантом, що добре запобігає окисленню, а саме — з золотом, отримали справжній еліксир. У середньовічних монастирях і підвалах алхіміки робили спроби виготовити такі еліксири вічного життя. Це було однією з найбільших їхніх мрій. Хто тільки не хотів отримати хоча б подобу алхімічних еліксирів! Взяти, до прикладу, німецький лікер під назвою «Ґолд Вассер», рецепт якого датується 1598 роком. У «Ґолд Вассер» дійсно додають дрібку справжнього золота. Коли напій наливають у келих, маленькі золоті пластівці на склі виблискують, наче спогад про середньовічну мрію алхіміків перетворювати метали на золото і віру в те, що золото продовжує життя.
Однак наскільки ефективним був такий золотий напій? Принаймні диво-ліки Арнольда Віллановуса, як це не дивно, зробили свою справу і Боніфацію стало краще. У подяку за це він звільнив Арнольда і подарував йому ще один замок в Ананьї113.
Простий народ почув про Арнольдові еліксири лише в ХІV столітті, коли вони стали вкрай необхідними. У 1347 році один з купецьких кораблів привіз із Криму до Генуї хворобу, яка змінила європейську історію. Чума не вщухала 40 років і забрала життя понад 40 мільйонів людей. У час, коли «чорна смерть» була в розпалі, поширилася чутка, що нарешті було винайдено чудодійні ліки від чуми й усіх інших нещасть. Це вселило життя навіть у тих, хто вже був при смерті. Подейкували, буцімто Арнольд за допомогою отриманих від арабів даних дистилював алкоголь, який відділив душу вина114. Коли перегнане вино випарювалося, воно перетворювалося на міцне «палене вино», тобто бренді, і алхіміки справді вважали, що їм вдалося полонити душу вина. Про це переконання нагадує англомовна назва міцних алкогольних напоїв — «spirits»[11].
Віллановус сам вірив у те, що винайшов п’ятий елемент, еліксир життя115. Його віра ґрунтувалася на давній теорії про чотири «першоелементи». Згідно з цією теорією, у Всесвіті є чотири першоелементи: земля, вода, повітря і вогонь. Також людей можна розділити за цими елементами. Одні приземлені (флегматики), тобто практичні від природи, у других постійно вода стоїть в очах (меланхоліки), інші з повітряною легкістю вирішують складні завдання (сангвініки), решта — вогнисті (холерики). На додачу до системи першоелементів існує душевний елемент, який породжує функції душі й уважається найвищим першоелементом116.
На Віллановусову думку, п’ятим елементом, spiritus animalis, була певна речовина — посередник між тілом і душею. Її місце було в серці, і вона відповідала за життєво важливі явища і ментальні образи117. Поза сумнівом, під дією дистильованого напою ці образи лише покращувалися. Коли п’яний бачить галюцинації, можливо, це прояви spiritus animalis.
«Палений» алкоголь уважали в ХV столітті одним із найважливіших медичних препаратів універсальної дії. Вірили, що він лікує геть усе. Міцний алкоголь цінувався більше, ніж антибіотики в наш час. Віденський професор медицини Міхаель Пуфф опублікував у 1455 році детальне пояснення118 оздоровчого впливу міцного алкоголю. Утім, це пояснення не мало жодного стосунку до медицини.
«Якщо питимеш дещицю самогону щоранку, ніколи не захворієш. Пий міцний алкоголь кожного ранку, якщо маєш камені в міхурі. Він виведе камені, і будеш здоровим. Міцний алкоголь також добре допомагає від головного болю. Якщо митимеш ним голову, завжди будеш молодим і красивим. Міцний алкоголь покращує пам’ять, оскільки укріплює розум і здоровий глузд людини. Алкоголь швидко допомагає від усіх відомих хвороб і особливо добре лікує ті хвороби, які спричинені холодом і вином. Не забувайте також, що міцний алкоголь лікує такі хвороби, як пронос із кров’ю, блювота, епілепсія, тремор і агорафобія».