Выбрать главу

Відомий мислитель і гуманіст ХVІ століття Мішель де Монтень також згадує у своїх есеях140, що чув, як паризький лікар Сільвіус стверджував, що раз на місяць для здоров’я добре бадьорити й подразнювати шлункові сили, над міру випиваючи, аби вони не ослабли та не заснули. Монтень не уточнює, яким чином надмірне вживання алкоголю завадить ослабленню шлунку. Можливо, лікар Сільвіус мав на увазі, що сильна блювота сприятиме зміцненню шлункових м’язів?

Уживання алкоголю для піднесення настрою було вельми поширеною практикою в армії. Як відомо, військова промисловість завжди стежить за новими віяннями в науці. Доза випитого алкоголю робила вояка дієвим елементом військової машини. Ще шведський король Ґустав Ваза в 1556 році наказав воякам перед боєм уживати міцні алкогольні напої, аби воїни були бадьорими і сильними під час зустрічі з ворогом141. На початку ХVІІІ століття британським солдатам давали ром — «барбадоську воду» — для того, щоб вони, сп’янівши, оскаженіло рвалися в бій. Голландський джин також годився. П’яну солдатську зухвалість почали називати «голландською відвагою»142.

Юган Авґуст Сандельс «снідає» в Парталі. Ілюстрація Альберта Едельфельта до поеми «Сандельс» з «Оповідань прапорщика Столя»

Уживання міцного алкоголю й справді додавало «відваги». Найбезглуздіший приклад патетичної п’яної військової відваги описаний у поемі Й.Л. Рунеберґа, присвяченій графові Сандельсу, який від 1787 року командував ескадроном у Східній Фінляндії. Коли росіяни починають наступ, чарколюб Сандельс лишається спокійним і пропонує пасторові випити на честь ворога. Ад’ютант Сандельса нервує і вимагає інструкцій. А той жартує і радить своєму ад’ютантові випити чарку міцного заспокійливого женевера. Ображений лейтенант обзиває Сандельса боягузом і звинувачує у зволіканні, тому той, охоплений п’яним завзяттям, заскакує на коня і виїжджає на середину поля бою, не усвідомлюючи небезпеки у той час, як повз нього свищуть кулі. Коли ескадрон Сандельса перемагає в битві, той пояснює свою заслугу точним розрахунком часу наступу. Рунеберґові рими засвідчують насамперед, як питущий син гірського радника[15] безвідповідально наразив фінів на кулі.

Захоплення фінів алкоголем залишило слід на багатьох способах змішування і ритуалах уживання. Про святий альянс між армією і ромом нагадує назва ґроґу, яка походить від прізвиська адмірала Едварда Вернона «Старий Ґроґ». У 1740 році адмірал зробив спробу погамувати пияцтво на британському флоті, наказавши розбавляти денну майже півлітрову дозу рому для екіпажу водою143.

У Фінляндії ледь не містичну історію має «Чарка Маршала», корені якої походять із російської армії. Горду поставу і здатність непохитно тримати по вінця наповнену чарку в руці й осушувати її залпом, не скривившись, Маннергейм виробив, коли перебував на військовій службі в російській лейб-гвардії. Офіцерський раціон включав одну чарку за сніданком і дві за обідом. Оскільки фінансування було державне, кожен наповнював свою чарку по самі вінця. Маннергейм з цікавістю спостерігав за тим, як його гості впораються зі своїми повними чарками. Коли хтось розливав напій на їжу, Маннергейм розсерджено питав, чи треба було їжу присмачити алкоголем, чи розбавити соус, чи з їжею щось іще не в порядку144. Так «Чарка Маршала» стала шановним ритуалом, хоча й має ледь не простацьке походження.

Були алкогольні напої диво-ліками чи ні, про їхній стосунок до медицини нагадує хоча б те, що коли ми й сьогодні проголошуємо тост, то бажаємо один одному здоров’я і довголіття. Застільні побажання, утім, мають глибше ритуальне значення, корені якого сягають часу, коли за товаришів по чарці прагнули мати богів.

Рембрандт піднімає келих зі своєю дружиною Саскією. Автопортрет. Галерея «Тафвель»

ІІІ чарка: За вас

Чому ми піднімаємо келих? Чому виголошуємо тост на чиюсь пошану? Чому бажаємо щастя тому, за кого п’ємо? Чому святкуємо?

Давня індіанська легенда розповідає, що текілу (напій, дистильований із соку агави) вигадали, коли блискавка розщепила агаву, влучивши прямісінько всередину. Коли налякані люди помітили, якою смачною виявилася рідина, що витекла, то подумали, що солодкий сік агави — це дар богів.

вернуться

15

Фінське почесне звання, яке Президент Фінляндії присуджує провідним діячам промисловості та торгівлі. — Прим. пер.