Щорічні карнавали мають різне призначення. На карнавалах дозволено напиватися до нестями і вести себе по-дурному, ні про що не турбуючись. Можна зняти з себе тягар робочих буднів і співати п’яних пісень, кепкуючи з тих, хто при владі. Перше травня з характерним висміюванням політиків у газетах — для фінів, мабуть, найбільш знайомий приклад тисячолітньої карнавальної традиції.
Джерело всіх цих святкувань, утім, — не глузування над публічною владою, а народження, ріст і смерть рослин. За карнавалами стоїть ідея про завершення чогось. Перед тим як можна розпочати святкування карнавалу, потрібно відігнати сили пітьми шумом, наприклад, тим-таки феєрверком. На карнавалі немає місця страху. Гротескні маски, яскравий одяг, що виражає сексуальність і радість від життя, демонструють, що родючість і життя перемагають смерть. Бажання впевнитися, що природний цикл від сівби до збору врожаю пройде успішно, підкріплювалося шаленим святкуванням, адже острах перед «покровителями» свят, предками, покійниками і богами лишався цілком реальним. Принесення їм жертовних дарів було вираженням поваги й водночас подяки за щедрий урожай.
За допомогою святкувань прагнули задобрити духів і богів. Люди почувалися безпечно, зібравшись разом для посилення впливу на бога, якому служили. Розважаючи богів, люди танцювали, співали, пили і п’яніли, аби боги перебували в доброму гуморі. Тому соціальне випивання — єдиний суспільно важливий звичай уживання алкоголю180.
Перше травня, свято Купала, День усіх святих, Різдво рівномірно розподілені протягом року і супроводжують життєвий цикл рослин. Та все ж вони дають лише досить розмите уявлення про соціальне, релігійне вживання алкоголю. В усьому світі за всіх часів різні спільноти поклонялися своїм божествам алкоголю і сп’яніння.
ІV чарка: Напій богів
Що міфи та повір’я розповідають про ставлення богів до сп’яніння? Чи слова «humala» (сп’яніння) і «jumala» (бог) різняться лише першою літерою?
На думку американського філософа Вільяма Джеймса, релігійний досвід ґрунтується на містичних станах свідомості, якими можуть бути викликані музикою та поезією мистецькі переживання, транс і пророчі слова. Містичний стан може бути спричинений також сп’янінням, адже під впливом алкоголю людський мозок стає більш сприйнятливим до містики. Як уважає Джеймс, змінений унаслідок уживання алкоголю стан свідомості можна прирівняти до містичного переживання. Сп’яніння — це частина містичного і релігійного досвіду. Сп’яніння — це переживання, близьке до екстазу, захвату, самозабуття, що не має нічого спільного з холодним розсудом, сухим критичним мисленням і ясним розумом181.
Роздуми Джеймса мають тверду підоснову, оскільки алкогольні напої завжди були вагомою частиною релігійних ритуалів. Для ацтеків у дні святкувань кожен п’яний був «сином бога дощу». Разом з алкоголем ацтеки приймали в себе божество. У державі ацтеків алкогольним напоєм із соку агави могли насолоджуватися лише представники вищих суспільних верств і духовенства, а також старі люди й вагітні жінки. Інші змушені були дотримуватися заборони, оскільки за привселюдне п’янство їх очікувала смертна кара. Згідно з ацтекськими законами, навіть уживання галюциногенних грибів передбачало менше покарання, аніж п’янство серед простого люду. Хоча п’янство часто перебувало під забороною, ацтеки вірили, що під час певних свят уживання алкоголю було богоугодним заняттям. На релігійних фестивалях поклонники повинні були бути п’яними, оскільки інакше боги розсердились би. І було за що. В ацтеків двоє богів, як вони вірили, перебували в стані сп’яніння постійно182.
Сп’янілі від збродженого соку агави ацтеки розуміли вплив сп’яніння в джунглях Центральної Америки так само, як і народи Європи і Близького Сходу. Уважали, що алкоголь був частиною самого божества. Алкоголь і релігія становили принадне подружжя.
Уживання вина попервах було священним ритуалом, і сп’яніння вважали присутністю божественного духа. Інколи це виявлялося цілком конкретним чином: давні єгиптяни вірили, що в чорних і фіолетових виноградинах можна побачити очі шанованого бога-яструба Гора183.
Хоча вино — кров богів, боги, великі та мудрі, дозволили людям відчути їхню присутність у стані сп’яніння. Сп’яніння — подарунок людству від богів.