Тел./факс: (044) 503-00-45
Свідоцтво про внесення до державного реєстру: ДК № 2715 від 07.12.2006
Про автора
Юрій Барабаш (1931) — доктор філології, професор, лавреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка, Міжнародної нагороди фундації О. та Т. Антоновичів (США), Міжнародної премії ім. Г. Сковороди, інших літературних відзнак. Предметом його досліджень є історія української літератури XVIII–XX ст. ст., осібно — спадщина Сковороди, Гоголя та Шевченка, сучасний літературний процес, теорія літератури, питання методології літературознавства. Праці Ю. Барабаша видавалися, крім української, також іншими мовами.
Поміж них: «Поет і час» (1958), «Чисте золото правди» (1962), «Я єсть народ…» (1967), «Вопросы эстетики и поэтики» (1973, 1977, 1978, 1983), «Алгебра и гармония» (1977), «„Знаю человека…“ Григорий Сковорода: поэзия, философия, жизнь» (1989), «Почва и судьба. Гоголь и украинская литература: у истоков» (1995), «„Коли забуду тебе, Єрусалиме…“ Гоголь і Шевченко» (2001), «Тарас Шевченко: імператив України» (2004), «Гоголь у літературній свідомості українського зарубіжжя» (2004), «Вибрані студії (Сковорода. Гоголь. Шевченко)» (2006), «Просторінь Шевченкового слова. Текст-контекст, семантика-структура» (2011). 2013 року у видавництві «Темпора» вийшла друком книга Ю. Барабаша «Не відверну лиця. Штрихи до літературної автобіографії».
Список виявлених та виправлених верстальником помилок набору
С. 9: Це могли бути, опріч найпопулярнішої пісні «Всякому місту звичай, права» (що, до речі, менш імовірно, адже Шевченко, як пам’ятаємо, в іншому місці називає її сатиричною, а тут він «[виспівув] => виспівував та плакав»), або «Гей, поля, поля зелені», або «Ой ти пташко-жовтобоко».
С. 12: Справді, Хіждеу наводить чимало висловлювань і суджень, [приналежністть] => приналежність яких Сковороді нічим не потверджено, посилається на твори, яких у філософа попросту немає.
С. 26: Звісно, наївним було б сподіватися, що ця формула, хоч би якою вона була точною і місткою, «закрила тему», раз [и] => і назавжди поклала край існуванню (і зіткненню) супротивних точок зору на Сковороду, різкому коливанню оціночного маятника.
С. 34: Цікаві також свідчення деяких іноземних спостерігачів про рівень освіти на теренах тодішньої [Україні] => України.
С. 57: Щодо Київської академії, то в ній піїтика посідала важливе місце — [зову] => знову ж таки як у повсякденні, в навчальних програмах, так і в різних урочистих ситуаціях; притому один з восьми класів, п’ятий, було присвячено піїтиці цілком.
С. 57: Протягом багатьох десятиліть академія, навіть коли вона ще була [колеґіїю] => колеґією, залишалася центром розвитку віршування в Краї.
С. 74: Деякі листи так і підписував: «студент Григорій Сковорода», не [тільким] => тільки підкреслюючи тим погляд на самого себе як на вічного учня («semper tiro»), але й віддаючи данину вдячної пам’яті своїй alma mater — академії.
С. 82: Музúки й [співки] => співаки з України вже раніше середини XVII століття починають з’являтися в Москві, при дворі царя Міхаїла Фьодоровича, ласкаво приймає їх і «тишайший» Алєксєй Міхайлович, а за царським прикладом і численні знані люди того часу, зосібна боярин Фьодор Ртіщев.
С. 85: Приводом до цього, — згадує [і] => у своїх записках Я. Штелін, — стала така обставина.
С. 108–109: Спілкувався, ймовірно, Сковорода з наступником померлого Іоана Козловича на посту єпископа Гервасієм Лінцевським, який до Переяслава протягом довгих років був архімандритом православного Срітенського [монастря] => монастиря в Пекіні; <…>
С. 111: Молодому краю, який динамічно перебудовувався, переходячи на [мірні] => мирні рейки, вкрай потрібні були кваліфіковані фахівці з різних галузей.
С. 149: Але ці традиційні сюжети автори травестій викладають не в канонічному, освяченому церквою, а в пародійному, навмисно [знаженому] => зниженому, заземленому дусі, зі силою-силенною життьових подробиць, комедійних ситуацій, гумористичних деталей, <…>
С. 151: Пісня 8-ма — один з кращих ліричних [творі] => творів Сковороди.
С. 152: Не [зайдемо] => знайдемо тут того перейняття вірою, непідробного патосу й душевного хвилювання, які притаманні пісням 7-й та осібно 8-й.
С. 213: Водночас не можемо залишити поза увагою типологічні подібності між [Шевченко] => Шевченком і Сковородою також у мовно-поетикальній площині.
С. 219: Він виявляє загострений інтерес до тих історичних осіб і сучасників, котрі знайшли в собі духовні сили здійснити — з різних причин — подібний [критий] => крутий поворот у своїй долі.