Подібно до того, який далекий для Вернета сам Сковорода, так само далекі для нього й сковородинівські твори. «…Вірші його, — зізнається Вернет у своїх спогадах, — назагал супротивні моєму слухові, можливо, через те, що я поганий знавець і поціновувач барв російської поезії. Проза його також нестерпна для мене…»; він, Вернет, звик «здавна до ясного й чудового стилю любого серцю Сен-П’єра і до простого, легкого для читання розумування Локка і Кондільяка»[10].
Такі судження скептика. Ґ. Гес де Кальве, як ми переконалися, — незаперечний апологет Сковороди, проте впадає в око, що, докладно переповідаючи обставини життя і діяльності свого кумира, він аж надто лаконічний і стриманий при згадці про його поетичні студії. Щоправда, мемуарист відзначає, що вірші Сковороди «зробилися народними піснями» і поміж них «є гарні вірші»[11], але цим і обмежується. Жодної назви, жодної строфи чи бодай рядка, не кажучи вже про уважне прочитання, коментар, аналіз. Складається враження, що в глибині душі Гес де Кальве не надає поетичній творчості Сковороди серйозного значення.
Характерним є щодо цього й залишений М. Ковалинським життєпис Сковороди — одне з небагатьох і відтак найважливіших (попри вочевидь «міфологізаторську» свою наставленість) свідчень близького сучасника. М. Ковалинський згадує про створені улюбленим учителем пісні й вірші, як духовні, так і світські, але згадує — це важко не помітити — якось нібито між іншим, лише у зв’язку з його заняттями музикою; а до музики, якщо вірити біографу, Сковорода ставився як до забавки й «проведення вільного часу» (II, 401).
Отже, виглядає, що сучасники бачили в Сковороді найперше філософа, вченого, педагога, проповідника, якщо завгодно, мандрівного дивака і вже в останню чергу — письменника, поета.
Тимчасом є чимало свідчень того, що за життя і протягом доволі тривалого часу після смерті Сковороди деякі його поетичні твори набули широкої — як на ті часи — популярності. Пам’ятаємо, що про це писав уже Ґ. Гес де Кальве. Через кілька років, 1823 року, І. Снєґірьов зазначає, що псалми й канти Сковороди «досі співають на Вкраїні»[12]. Ще пізніше, на початку 30-х років, Алєксандр Хіждеу (Хиждеу, Хашдеу, Alexandru Hajdeu), друкуючи у «Телескопе» три пісні Сковороди із збірки «Сад божественних пісень» («Ой ти пташко-жовтобоко», «Гей, поля, поля зелені» та «Всякому місту звичай, права»), посилається на те, що ці пісні під іменем «сковородинівських веснянок» йому «назвав… один сліпець у Харкові, котрий навчився їм… од самого Сковороди…»[13]. Приблизно тоді ж Ізмаїл Срезневський свідчить, що твори Сковороди складають значну частину репертуару сліпців-лірників, і наводить записаний ним текст народної переробки сковородинівської пісні «Всякому місту звичай, права»[14]. Своєрідно інтерпретовану версію цієї пісні (щоправда, з докорінним перекрученням сенсу ориґіналу, що заслуговує окремого розгляду) раніше було вкладено І. Котляревським у вуста Возного в «Наталці Полтавці».
Як про один з найпопулярніших творів на теренах України кінця XVIII — початку XIX століття про пісню «Всякому місту звичай, права» неодноразово згадує Т. Шевченко. В його російськомовній повісті «Наймичка» старий козак Яким і його родина слухають, «как отец Нил играет на гуслях и как отец диакон поет “Всякому городу нрав и права” и прочее такое». Героя повісті «Близнецы» Никифора Сокиру замолоду навчає цієї пісні сам її автор: «На пятнадцатом году своего возраста начал он учиться у своего учителя музыке. Отец Григорий (ідеться про соборного протоєрея Гречку. — Ю. Б.) знал, что [для] вящего облагорожения сердца человеческого необходима музыка. И для того просил письмом друга своего философа Сковороду показать своему любимцу начальные основания музыки. Философ не медлил явиться в Переяслав с своими неразлучными друзьями, с флейтою и собакою, и с успехом начал преподавать сладкозвучие. И с таким успехом, что с небольшим через год они уже вдвоем с учеником [распевали) разные канты и дуэты. А в день ангела отца Григория, после ужина, к великому восторгу гостей, спели они, с аккомпаниманом на гуслях, сатирическую песню Сковороды, которая начинается так:
14
Див.: И.С.р.з.к. Отрывки из записок о старце Григории Сковороде. — Утренняя звезда. — 1833. — Кн. 1.