У першій частині цієї книжки ми пояснимо, як кожен із нас запрограмований думати й діяти, коли йдеться про гроші, та окреслимо чотири ключові стратегії перегляду ментальної грошової програми. У другій частині ми розглянемо різницю між мисленням багатих, бідних та представників середнього класу й запропонуємо 17 підходів і дій, що приведуть до сталих змін у вашому фінансовому житті. На сторінках цієї книжки ми також наведемо кілька прикладів із тисяч звичайних та електронних листів, що їх я отримав від учасників семінару-інтенсиву «Думай як мільйонер», які досягли вагомих успіхів у житті.
Отже, який у мене досвід? Звідки я? Чи завжди я був успішним? Якби ж то!
Як і багато хто з вас, я, ймовірно, мав чималий «потенціал», але мало в чому його виявляв. Я перечитав усі книжки, переслухав усі лекції, відвідав усі семінари. Я дуже, дуже хотів стати успішним. Не знаю, чи було це пов’язано з грошима, свободою, відчуттям, що чогось досяг, чи я просто хотів довести батькам, що чогось вартий, але я завжди був майже одержимий бажанням «успішності». До тридцяти років я заснував кілька різних бізнесів, сподіваючись, що кожен із них приведе мене до багатства, але результати були щораз гірші.
Я гарував, як проклятий, але весь час невдало. То була «хвороба чудовиська озера Лох-Несс»: я чув про те, що називають «прибутком», але ніколи його не бачив. Я постійно думав: «Якщо почати правильний бізнес, якщо поставити на правильного коня, то все вдасться». Однак я помилявся. Нічого не вдавалося… принаймні в мене. І нарешті, я звернув увагу саме на останню частину цього речення. Чому інші мають успіх у тому, що я роблю, а я досі бідую? Що сталося з «містером Потенціалом»?
Тож я почав серйозно аналізувати себе. Розглянув свої істинні переконання й побачив, що, хоч справді хотів стати багатим, глибоко всередині мене це тривожило. Переважно я боявся. Боявся, що зазнаю невдачі чи ще гірше – матиму успіх, а тоді якось усе втрачу. Отоді я стану чмом. Я зіпсую те єдине, у чому переконаний: свою історію про весь цей «потенціал». А що, як я збагну, що в мене немає чогось потрібного для успіху й мені судилося тяжке життя?
Тоді, за щасливим збігом обставин, я отримав корисну пораду від дуже заможного приятеля мого батька. Він прийшов до нас грати в карти з «хлопцями» й мимохідь помітив мене. Тоді я втретє повернувся до батьків і мешкав у «нижніх апартаментах», інакше кажучи – у підвалі. Думаю, тато пожалівся приятелеві на моє жалюгідне існування, бо, коли той мене побачив, у його очах світився такий жаль, який зазвичай бережуть для тих, хто сповнений скорботи на похоронах.
Батьків приятель сказав: «Гарве, я починав так само, як ти, бувши суцільним нещастям». Чудово, від цих слів мені мало стати набагато краще. Потрібно було йому сказати, що я заклопотаний… дивлюся, як фарба відлущується від стіни.
А батьків приятель вів далі: «Але я отримав пораду, яка змінила моє життя, і тепер хочу передати її тобі». О ні, чергові батьківські повчання, а він мені навіть не батько! Зрештою, він розродився: «Гарве, якщо ти не маєш того успіху, якого хочеш, це говорить лише про те, що ти чогось не знаєш». Як зухвалий юнак, я тоді вважав, що знаю майже все, але, на жаль, мій банківський рахунок був із цим не згоден. Тож я нарешті почав дослухатися до його слів. «Ти знав, що більшість багатіїв мислять дуже схоже?» – спитав він.
Я відповів: «Ні, ніколи про це не думав». Тоді батьків приятель сказав: «Це не точні наукові дані, але в багатих людей переважно один тип мислення, а в бідних – геть інший, і саме це визначає їхні дії, а отже, і результати цих дій. Якби ти думав так, як багатій, і чинив так, як багатій, як думаєш, чи зміг би ти стати багатим?» Пам’ятаю, як я відповів з усією впевненістю здутого м’яча: «Певне, так». «Тоді, – сказав батьків приятель, – тобі потрібно лише скопіювати мислення багатих людей».
Тоді я був скептик, тому спитав: «То про що ви зараз думаєте?» Батьків приятель на це відповів: «Думаю, що багаті люди дотримуються зобов’язань, і зараз у мене зобов’язання перед твоїм татом. Хлопці чекають на мене. Побачимось». Він пішов, але його слова запали в мою голову.
Мені ніщо не допомагало, тому я вирішив, а чом би й ні, і з головою поринув у вивчення багатіїв та їхніх думок. Я вивчив усе, що міг, про внутрішні механізми свідомості, але зосередився передусім на психології багатства й успіху. Я дізнався, що це правда: багаті люди насправді мислять не так, як бідні, і навіть не так, я´к люди із середнього класу. Зрештою, я усвідомив, як мої думки не давали мені стати заможним. Що важливіше, я вивчив кілька ефективних методів і стратегій, щоб справді змінити свій розум і почати думати так само, як багатії.