залишається сліпим. Він нічого не помічає.
Його кар'єра йде вгору. Часи змінюються, і він нарешті стає потрібним - причому
всім і всюди. У нього необмежений вибір, і в цей перелік аж ніяк не входить його
старанна учениця. Вони зустрічаються рідше. «Тепер - сама!» - каже він, ніби не розуміє, що вона завжди - сама. Вона - сама-самісінька стоїть посеред пустелі й дивиться у бік
маленької крапки, що рухається за горизонт. Крапка - це він. Вона була потрібна йому
лише для вправ. Тепер він - дужий і міцний, іде вперед, не оглядаючись. А вона стоїть і
дивиться йому вслід... А потім розвертається і йде у зворотному напрямку. Вона - дужа й
міцна. Вона витримає...
* * *
...Ось така вийшла прес-конференція, маленькі перченята! Цього разу я розповіла
вам чисту правду. Хелена посміхається.
- Вони більше ніколи не зустрілися?
- Як склалися їхні долі?
- Чи завжди мелодрама повинна мати «хепі-енд»?
- Який вплив мають на творчість дитячі травми?
- Чи не здається вам, що ця історія досить банальна?
- Якби вам довелося дописати її, як би вона закінчилася?
Зацікавлені слухачі хочуть знати все - їх не влаштовує незавершеність.
Що ж, доведеться проминути десять, ба більшіе - п'ятнадцять - років і продовжити
так...
...На повільних хвилях часу і спеки хилитався черевом догори напіздохлий серпень.
Літо - мертва пора.Вона щойно повернулася з кінофестивалю, розвезла подарунки
близьким і друзям. Прочитала черговий список справ на вересень. Знову передбачалася
якась поїздка - в гамір, метушню, на ярмарок марнославства. Ніхто не міг розірвати цього
кола. Ніхто. Аж ось одного вечора пролунав цей дзвінок у двері.
«Привіт,крихітко...». Ватажок племені майя, підстаркуватий плейбой із
джентльменським набором: квіти, шампанське, торт. Запах від Кензо, окуляри від Дольче
енд Габана, костюм від Гапчука... Благородна сивина на скронях, шоколадний голос:
«Привіт, крихітко!". Награність, за якою криється страх отримати поразку. Пропозиція
руки і серця.
- Банальність!
- Мило!
- Серіал для обивателів!
Так-так, заспокойтесь, шановні колеги! Авжеж, «мило"! Життя - взагалі мило.
Спочатку запашне, «Полуничне", а потім - жалюгідний обмилок сподівань, утрачених
можливостей, надій, сил, розуму, здорового глузду, пам'яті. Потім залишається тільки
піна, мильні бульбашки...
Хелені вперше закортіло подивитися на себе в люстро. Раніше, на тій квартирі,
звідки вона втекла, у неї було багато дзеркал. Але то було в іншому житті, в житті, що
змилилося до піни. Тут не було жодного! Вона відчинила вікно й поглянула у скло. Те, що
побачила, вразило не менше, ніж саме скло - таке брудне, ніби у приміщенні громадського
користування. Як вона могла так опуститися?
У каламутному склі вона бачила короткострижену брюнетку з відрослим світлим
корінням, запалими очима, загостреними вилицями. «Не дивуйся, це - ти! - єхидно
усміхаючись, промовляла брюнетка. - Королева світських раутів, «дівчина з обкладинки», модна письменниця, телезірка, лауреатка престижних премій, кумир молоді, авторка
сорока романів та десяти кінострічок, мандрівниця, фатальна білявка, пожива репортерів, і
скандалістка, примара, пил, вода, попіл, тлін... Ти зламалася! Ти гадала, що цього ніколи
не станеться. Власне, чому? Хто дав тобі право на таку зухвалість? Ти вважала себе
сильною. Але сили рано чи пізно закінчуються. Тепер ти - пародія на саму себе. Люди
часто перетворюються на подібну пародію... І вигляд у тебе, як у наркоманки чи
алкоголічки! Власне, у цьому немає нічого дивного. Ти закінчилася. Як мило».
Хелена з усієї сили б'є кулаком у самісіньке серце скляної примари і з радістю
відчуває біль.
«Оце вже по-нашому! - промовляє їй залишок відображення на гострому скляному
трикутнику. - Отямся! Життя - прекрасне. У тебе є все, про що тільки можна мріяти: ти -
справжня. Навіть у свої дуркуватих ваганнях. І те, що ти так ненавидиш себе, говорить
про те, що ти ще здатна рухатися. Чому ти зупинилася? Зупинятися посеред шляху - це
доля слабких, крім того, це банальна психологічна пастка.
Мало хто витримує напруження, коли переходить межу своєї мрії. Хтось -
зупиняється й повертає назад, хтось - вважає, що вхопив Бога за бороду, і деградує, не
помічаючи цього, хтось - просто спивається, хтось перетворюється на клоуна... Не
метушись. Просто живи своїм життям і не приміряй чуже. Розумієш, кожен має прожити
СВОЄ життя. Брехня, коли, скажімо, жінка офірує собою заради родини - чоловіка, дітей.