Всю людність південної півкулі, де стихійні лиха досягнуть найбільших розмірів, переселено за екватор, у відносно безпечні місцевості. Цього досягнуто ціною важкого тимчасового перенаселення північної півкулі. Але цього мало. В день 21 червня населення Землі, скупчене в північній півкулі, кидає міста і тікає в поля й ліси, під чисте небо, щоб уникнути небезпек, зв’язаних з наступним землетрусом. Ракетоплани Комітету перевіряють нині всі куточки південної півкулі, вивозячи звідти за екватор невеличкі групи людей, які ще залишилися там. До 21 червня все буде закінчено, на південній півкулі не залишиться жодної людини.
Комітет сподівається, що ціною неймовірних зусиль ціною втрати широкої території Антарктики, — ми врятуємо нашу планету і допоможемо їй утриматись на своїй орбіті в Сонячній системі. 22 червня, побачивши знов на небі Комету, ми вже не будемо дивитися на неї з жахом, а полегшено зітхнемо. Ось основне, що я мусів вам сказати.
Остання відозва Комітету рятування Землі каже: треба додержувати повного спокою. Треба 21 червня забути про міста, про будинки, треба піти під чисте небо і чекати на наслідки титанічної боротьби Землі з Кометою.
Цю відозву я ще раз нагадую вам і закликаю всіх до повного, цілковитого спокою…
Я, пілот Олексій Троянов, спробую послідовно й докладно передати все те, що лишилося в моїх уривчастих записах, початих 20 червня 1985 року, за день до космічної катастрофи.
Цього дня ранком я одержав такий наказ:
«Пілотові ракетоплана С-218 Олексію Троянову. Негайно летіть через суходоли Европи та Азії в напрямку до миса Горна (край Південної Америки) на острови Фалкленд біля Магелланової протоки. Обслідуйте на 53 градусі південної широти бухту Оф-Гарборс і порт Стенлей на східному Фалкленді, де, за нашими відомостями, затрималася група з трьох чоловік і одної жінки — учасників метеорологічної експедиції Французької Радянської Республіки. Відшукавши її, заберіть групу в ракетоплан і негайно повертайтеся на північ береговою лінією Південної Америки, через Аргентину, Панаму і Північні штати до озера Мічіган. Тримайте зв’язок з нами на хвилі 1698 кілоциклів.
Комітет рятування Землі, Москва — Ньо-Йорк, 20. IV. 1985».
Тільки напередодні я повернувся до Москви з Австралії, звідки привіз вісім електроконтролерів, які перевіряли головну магістраль проводів. Ці проводи підводять енергію до ланцюгів середатомних бомб південної сфери (південною сферою ми називаємо три славнозвісні концентричні кола в Південній полярній області, яку викинуть 21 червня назустріч Кометі).
Мій ракетоплан С-218 по заслузі вважають за одну з найшвидкохідніших машин світу. Він легко покриває за годину 1000–1200 кілометрів.
У кабіні один з моїх пасажирів почав суперечку. Він запевняв, що 60 років тому ніхто з найсміливіших фантазерів не міг би навіть уявити собі таку велетенську хуткість, яку розвиває мій ракетоплан.
Пасажир, звичайно, помилявся. Зовсім недавно, місяців зо два тому, я, вивчаючи історію повітролітання, натрапив на таку цікаву вказівку в цій галузі. Ще 1929 року, шістдесят шість років тому, один із винахідників невдосконалених, слабих і смішних літаків, які рухалися за допомогою пропелера, француз Блеріо, провістив, що майбутнє належатиме саме ракетному самольотові, який, на його думку, досягатиме до 1000 кілометрів швидкості на годину. Наприкінці цього ж таки 1929 року німець Оппель уперше зробив короткий переліт на слабенькому ракетному самольоті — всього на 15 кілометрів.
Проте, це не так важливо. Я згадав про суперечку мимоволі, бо завжди добре пам’ятаю все, що стосується до мого С-218, чудової машини, яка дає мені змогу переноситься з величезною швидкістю в усі куточки земної кулі.
Далі в кабіні ракетоплана зайшла розмова про 21-ше червня. У одного з пасажирів знайшлась докладна карта Антарктики — і ми уважно розглянули зону, яку ми пожертвуємо Кометі. Інженер Андреєв, автор проекта, — геніальна людина!
Земля викидає назустріч Кометі майже некорисну для неї область з мертвого полярного материка, суцільної криги, і частину океану. Населеної землі вибух навіть не зачіпає, як не вважати на можливі наслідки землетрусу.
Я переночував дома — і це вже непогано. За останній місяць ночівля дома, в своїй квартирі стала для мене рідкістю — так багато доводиться мені літати з доручення Комітету.