— Дайте мені точку опори, — і я підійму земну кулю!
Ракета дає людині точку опори скрізь і всюди. Вона сама — точка опори. Для аероплана потрібне повітря, для моторного човна — вода, від яких вони відштовхуються. Ракета відштовхується сама від себе. Вибухи, що відбуваються в її розрядній частині, штовхають ракету вперед і вперед. Не важно, чи спрямовані ці вибухи в порожняву, в повітря, в воду, чи ще кудись. Зворотна реактивна сила вибуху, — ось що рухає ракету.
Проте, де я?
Показник місця перебування ракетоплана наблизив стрілку майже до самих островів Фалкленда. Спереду видно було пінясті буруни, побережні скелі і рівну без єдиного пагорка поверхню землі.
Але — де ж шукати професора Пелюзье та його супутників?
Бухта Оф-Гарборс, над якою я пролітав, була теж пустинна й мертва. Величезні будівлі порту справляли сумне вражіння — наче людність цього оживленого центру несподівано вимерла. До того ж стало темніти. Правда, сутінки, що сходили на землю, швидко замінило зеленувате примарне світло Комети, хвіст якої широкою сяючою смугою простягся через увесь небосхил.
Так, у бухті Оф-Гарборс не було нікого, бо попереджена про мій приліт експедиція дала б знати про себе яким-небудь сигналом. Хоча б багаттям.
Я збільшив швидкість і понісся до порту Стенлей. Пустинна рівнина по-давньому пропливала під ракетопланом.
А як їх не буде і там? Якщо вони примушені були пересунутися ще кудись?
Але ледве тільки на обрії хвилястою лінією вималювалася затока, — я помітив великий чорний стовп диму.
Сигнал!
Через кілька хвилин я плавко спустився на тверду землю біля великого багаття. До дверей ракетоплана підбігла струнка дівчина в гумовому пальті. Вона щось кричала, але звуки її голосу не долітали до мене, відокремленого від зовнішнього світу герметичними дверима апарата. Нарешті я відчинив двері.
— Ви — пілот Троянов? — почув я дзвінкий молодий голос.
І, не дожидаючи підтвердження, Жанна Пелюзьє продовжувала:
— Ну, звичайно, це ви. Хто ж ще міг би забратися сюди в такий жахний час? Правда, ми дуже турбувалися. Адже в нас зіпсувався передавальник, ми не могли подавати вам сигналів радіом. Але ми зробили все, що змогли. Бачите? — показала вона рукою на вогнище.
— Де ж усі інші? — спитав я.
— То ви ще не знаєте? Батько хворий на малярію, але це не страшно, він легко переносить цю хворобу. Гірше з Дюшеном: у нього дуже гостра форма, і зараз він лежить майже непритомний. А лаборант Стенуа коло них. Мені доручено стежити за вогнищем, щоб не пропустити вас. Ходім, ходім до будинку.
На порозі нас зустрів молодий хлопець з енергійним, різко окресленим обличчям. Це був Стенуа. Він міцно стиснув мою руку і сказав:
— Я дуже боюся, що Дюшен не зможе летіти. Професор каже, що йому могло б допомогти тільки переливання крові. Я просто не знаю, що робити далі.
Старий професор Пелюзьє, видно, насилу підвівся з свого крісла і тихим голосом привітався зі мною:
— Коли ми вирушимо, професоре? — звернувся я до нього.
— Вам уже говорили про нашого хворого? Його не можна ніяк ворушити, поки не закінчиться пароксизм. Він надто слабий.
— Значить…
— Не раніше, як завтра вранці. А може, — голос професора затремтів, і він насилу закінчив фразу: — Може нам доведеться лишити тут його тіло…
Мене зовсім не лякала думка, що нам треба тут затриматись до ранку. До початку вибухів у полярній області лишалося більш як доба. За цей час я міг би двічі пролетіти звідси до озера Мічіган. Але — хто знає, які несподіванки можуть трапитися за цей час?
— Все ж краще було б вилетіти якнайскоріше, — нагадав я професорові. — У мене щодо цього дуже рішучі інструкції. Зараз я переговорю з Комітетом рятування Землі.
Жанна Пелюзьє пішла за мною. Ідучи, вона розповіла мені, що експедиція перебувала на Фалкленді щось із два місяці і закінчила свою працю тільки два дні тому. Професор Пелюзьє безбоязно чекав на наступні події. Він турбується тільки тим, щоб довезти в безпечне місто зібрані матеріали.
Моя розмова з Комітетом була дуже коротка. Ось записи її.
«Прибув на Фалкленд. Знайшов експедицію. Можу летіти на Північ не раніше ранку 21 червня, бо один з учасників експедиції, Густав Дюшен, тяжкохворий».