Выбрать главу

«…навіть не оголошуючи війни, зробили сьогодні на світанку підготований ними заздалегідь раптовий напад на радянські кордони. Слухайте! Слухайте! На світанку великий загін військових літаків, винищувачів і бомбовозів, що очолював численну батарею повітряних механічних, керованих здаля велетенських летючих бомб — аероторпед, — намагався перелетіти наш західно-північний кордон, щоб зруйнувати Ленінград і, можливо, Москву…»

Генерал Люцдорф задоволено хитнув головою: правильно, і Москву!

«Замість формального оголошення війни імперіалісти вирішили зробити наліт без попереджень, сподіваючись, що раптовий напад захопить Радянський Союз непідготованим. Ці сподіванки зірвались!»

Щойно налита чарка в руці генерала Люцдорфа здригнулася. Він дивився на репродуктор розширеними очима, не вірячи своїм ушам: невже?

«Прикордонні протиповітряні радянські загони і військо дали відсіч ворогам, вживши проти ворожих літаків нову систему захисту наших кордонів за методом професора Юльського. Генератори ультракоротких хвиль, ультракороткохвильні прожектори дали можливість скерувати вздовж кордонів велетенську електричну завісу, що руйнувала механізми ворожих літаків».

— Брехня! Не може бути! — вигукнув генерал Люцдорф, конвульсійно роздавивши між пальцями тонку чарку.

Але голос продовжував:

«Керівництво нападу з невідомої причини повернуло батарею аероторпед на захід, де ці аероторпеди частково вибухли, частково вибухнуть найближчими хвилинами — очевидно, на території ворога. Отже, перший напад на півночі відбито. Але це не все».

— Так, далеко не все! — злісно прошепотів генерал Люцдорф.

«Ворог використав можливість зробити ще один напад, узявши напрям через Лімітрофію, країну, яку досі всі вважали за нейтральну. Ворожа експедиція мчить зараз у повітрі, тримаючи курс у глиб Радянського Союзу. Уряд закликає трудящих додержувати спокою і готуватися до захисту проти повітряної атаки, вживаючи всіх потрібних заходів. Ворога не буде допущено до червоної столиці…»

— Але як? Як ви зможете затримати нас? — мов сперечаючись, вимовили губи генерала Люцдорфа.

«Ворожі наміри не вдасться здійснити і цього разу, як не вдалось імперіалістам здійснити їх на півночі. Спокій, громадяни великого Радянського Союзу! Червона армія відіб’є і цей наліт!»

Репродуктор замовк. Генерал Люцдорф відразу, мов заспокоївшись, згадав: команди літаків чекають від нього наказів. Він увімкнув особистий радіопередавальник, що зв’язував його автоматично з усіма літаками, і заговорив, знаючи, що його вже слухають всі командири повітряних кораблів.

— Ми наближаємося до промислового району. Нагадую про потребу безжалісно руйнувати підприємства, електро— і радіостанції. Отже, ескадрилья бомбовозів має надсилати за моїми вказівками ланки літаків — бомбардувати ті чи ті об’єкти. Перша ланка йде на сто метрів нижче другої, третя на сто метрів вище другої. Дальша частина наказу випливає з попередніх інструкцій, пункт шостий.

Тепер генерал Люцдорф пильно вдивлявся вперед. Поразка першої частини експедиції, поразка генерала Штірнера — покладала на нього ще більшу відповідальність.

Горбаті труби призматичного авіаційного бінокля розкривали перед ним далекий краєвид. Он далеко на обрії показалися високі заводські димарі. Ще далі ледве помітно маячить висока антена якогось радіопередавальника. Генерал Люцдорф натиснув кнопку автомата, що мав переслати шифрований наказ приготуватися першій ланці бомбовозів. Аероторпеди йшли спереду, їхня мета, Москва, була ще далеко. Завод, електростанція, радіопередавальник — це справа бомбовозів, бомбардувальників.

У бокове вікно було видно, як відокремилася перша ланка бомбовозів, спустилася трохи нижче від цілої експедиції і на повному газі взяла бойовий курс на заводи. Генерал Люцдорф трохи схвильовано дивився на цю ланку: перші бомбардувальники вирушили на операцію!.. Так, тепер успіх гарантований. Ніщо не може врятувати намічені об’єкти, ніщо не в силі спинити переможний рух його повітряної експедиції!

На хвилину він заплющив очі. Наближається час його перемоги. Через кілька хвилин у вибухах бомб він почує визнання цієї перемоги. Він виконає особисто і своє завдання, і завдання експедиції генерала Штірнера, яка зазнала невдачі. Генерал ледве помітно усміхнувся — і знов поглянув у бокове вікно.

Ланка бомбовозів з шаленою швидкістю наближалася до заводів, що тепер були вже зовсім близько. Генерал навіть без бінокля бачив дим заводських димарів, бачив, як з’явилися над заводом білі димки парових гудків: завод сповіщав усіх, усіх про тривогу, про повітряний напад.