— Ви загубите нас, вони розірвуть нас на шматки!..
Адмірал Токіазі озирнувся, ледве тримаючись на ногах.
Його офіцери заважають йому шляхетно закінчити своє життя? Хто насмілюється робити це?..
Але офіцери як один відвертали свої погляди від нього.
Знизу піднімалися матроси — з холодними, ворожими обличчями. Вони, наказавши піднести руки вгору, обшукували офіцерів, відбираючи зброю і зводячи полонених униз до кают-компанії. Голосні радісні вигуки залунали з палуби:
— Хай живе Революція! Хай живе Рада матроських депутатів!
На височину головної щогли хутко піднімався червоний прапор.
Адмірал ішов по палубі, низько опустивши голову і машинально застібаючи ґудзики мундира. Але перед східцями, що вели до кают-компанії, він раптом підвів голову і з прихованою надією поглянув убік: звідкись пролунали постріли з рушниць, сухо зататакав кулемет.
Недалеко, метрів за півтораста, стояв крейсер «Міцо». Постріли лунали звідти. І адмірал побачив, як по його щоглі так само піднімався червоний прапор; побачив, як з капітанського містка впали дві постаті офіцерів, розмахуючи в повітрі руками. Низенький матрос з карабіном, що йшов поруч адмірала, весело сказав:
— Ач, як полетіли! Хай не пробують опиратися нашій владі!
Адмірал знову схилив голову — і вже не підводив її.
Через п’ятнадцять хвилин з води з’явилися щогли підводних човнів. Мокрі, як дельфіни, загойдалися на хвилях їхні спини, розкрилися люки. Звідти вистрибнули постаті матросів і привітливо замахали руками. Їх зустріли радісні вітальні вигуки з дредноутів і крейсерів, зустріли червоні прапори на щоглах.
Радіо з «Принца» пересилало:
«По всіх кораблях ескадри. Негайно надсилайте по десять делегатів до «Принца» на засідання Ради ескадри, що обиратиме виконавчий комітет. Негайно надсилайте делегатів».
У синьому вечірньому присмерку на захід посувалися важкі силуети дредноутів і крейсерів. Ескадра під червоними прапорами посувалася до недалеких берегів Радянського Союзу, — створювати великий військовий флот СРСР. Черговий член виконавчого комітету ради матроських депутатів ескадри сидів у каюті адмірала Токіазі і перевіряв востаннє відозву ескадри до всіх матросів, до всіх солдатів. І через півгодини радіоприймачі всіх кораблів в океані, приймачі по різних країнах світу, приймальні станції телеграфних агентств здивовано приймали нечувану депешу, не вірячи своїм очам, тремтячими руками записуючи слова, що їх пересилав потужний радіопередавальник дредноута «Принц».
«Всім! Всім! Всім! Усім матросам кораблів, що пливуть і стоять. Усім солдатам, які перебувають по фронтах або чекають, що їх туди пошлють, усім пролетарям, усім трудящим! Пролетарі всіх країн, єднайтеся! Слухайте відозву виконавчого комітету Ради матроських депутатів тихоокеанського революційного флоту. Сьогодні о 2 годині дня влада і командування ескадри перейшли до рук Ради матроських депутатів. Ескадра обговорила програму своїх дій і вирішила пливти до Радянського Союзу, до своєї соціалістичної батьківщини. Всіх офіцерів ескадри обеззброєно і надіслано до Східної Імперії, де вони зможуть розповісти подробиці революції у флоті. Революційна ескадра ухвалила надалі називатися ім’ям III Інтернаціоналу. Від імени всіх матросів виконавчий комітет закликає всіх моряків, всіх солдатів негайно повернути свою зброю проти офіцерів, брати владу у свої руки, обирати ради матроських і солдатських депутатів. До революції, товариші! За владу Рад по всіх країнах земної кулі! Хай живе великий Радянський Союз, до якого приєднаються всі національні радянські республіки земної кулі! Хай живе всесвітня революція!
Виконавчий Комітет Ради матроських депутатів тихоокеанського революційного флоту імени III Інтернаціоналу».
ПАМ’ЯТНИК КОМІСАРА БАБИЦЬКОГО
Руда скуйовджена голова комісара Фімки Бабицького була здібна на найнесподіваніші і найнеймовірніші вигадки. Звичайно неповороткий і лінкуватий Фімка перетворювався іноді на спритну, моторну і винахідливу людину.