Обличчя людей немов за командою повернулися до входу в будинок.
На поріг вийшла жінка в білому фартусі, кивнула головою до присутніх і запала мертва тиша.
Жінка в фартусі промовила:
- Десять жінок із дітьми до трьох років!
Одразу ж черга зарухалась, з неї почали виходити жінки, тримаючи малих. Жінка пропустила всіх до середини і зачинила двері.
- Не люблю я всього цього… - промовив Дан.
- Я, в принципі, також…
З дверей почали виходити жінки. Їхні обличчя були урочистими, дехто ледь стримував сльози.
Далі все пішло досить швидко:
- Чоловік п’ятидесяти семи років з чорною рукою!
- П’ять осіб із болями в шлунку!
- Сім безплідних жінок до тридцяти років…
І так далі, і тому подібне. Дан і Єва занудьгували - нічого незвичайного. Всі виходили з однаковими мінами на обличчях. Хтось навіть прикладався вустами до землі під парканом.
- Маячня… - посміхнувся Дан, коли жінка в фартусі знову вийшла на подвір’я. - Зараз викличе безногих… Потім - безруких… Село…
Жінка уважно роздивлялася публіку, вирішуючи, як правильно сформулювати наступний виклик. А потім помахала комусь рукою.
Дан штовхнув Єву в плече:
- Це - нам?
Єва озирнулась - за її синою нікого не було, отже жест стосувався їх. Єва вказала на себе і Дана пальцем і жінка закивала головою.
- Камеру взяти? - запитав Дан.
- Спочатку домовимось… - пошепки відповіла Єва і пішла до дверей. Натовп розступався перед ними.
- Доброго здоров’я, - привіталась із ними жінка. - Я не знала, як вас покликати. Аугустина мені сказала: «Жінка в джинсах і чоловік із камерою».
- Камери у мене немає… - чомусь зніяковів Дан.
- Проходьте.
Жінка впустила їх до хати і зачинила двері. Темрява і прохолода пахли м’ятою, вишнями і кавою.
Довгий передкопкій закінчувався просторою кімнатою. Там за столом сиділа та, котру називали Аугустиною. Єву охопило дивне почуття: вона вже знала, що ніколи не запам’ятає обличчя цієї жінки, скільки б не дивилась на нього. І ніколи не визначить скільки їй років…
Жінка в фартусі кудись зникла. А ця із посмішкою мовчки дивилася на них.
Єва і Дан привіталися. Єва хотіла одразу перейти до справи - домовитися про бесіду і запропонувати гроші, але Аугустина випередила її вдих:
- Бувають у мене і такі, - сказала вона, - з фальшивим цукром…
- Ну, це ви могли бачити з вікна… - ніяково промимрив Дан.
- Отже, Євпраксіє, ви приїхали мене перевіряти? - не зважаючи на репліку Дана промовила жінка із буденною і навіть трохи лукавою посмішкою. - Чи тебе слід називати Євою?
Кавалок цукру вивалився з Євиних рук, вона поглянула на Дана, шукаючи підтримки чи пояснення. Але він відвів очі, адже, промовляючи, Аугустина пильно розглядала кишені його джинсової куртки.
- А ти не бійся, - нарешті звернулася вона і до нього. - Нехай все іде, як іде…
Єва знову відкрила рота з наміром промовити щось більш-менш слушне для такої ситуації, але Аугустина знову перехопила її вдих.
- Я не маю часу вислуховувати, - сказала вона. - Мені це нудно. Я не відповідаю на запитання. Я говорю сама. Якщо, звісно, ви не проти. Але можете зупинити мене будь-якої миті, - вона затягнулася вишневим димом і додала: - Люди не завжди хочуть слухати те, що про них говорять… Єдине прохання до Богдана: віддай свою куртку Марії - вона повісить її у передпокої.
Ніяковіючи, Дан стягнув куртку і скинув її на руки служниці, яка з’явилася невідомо звідки і так само швидко зникла в темряві.
- Ну ось так набагато краще, - сказала Аугустина. - Я говоритиму не довго.
Вона поглянула на Єву.
- Ти вагітна.
Такого знущання Єва не чекала. Її обличчя перекосилось, ніби вона ледь стримувала істеричний сміх. Аугустина зітхнула.
- З тобою розмову закінчено! - сказала вона.
Єва роздушила підбором цукор, котрий досі валявся на підлозі.
Повернулася до виходу.
- Ти вагітна вісім годин і двадцять дві хвилини. - Аугустина поглянула на годинник, що висів на стіні, і додала: - О! Вже двадцять три…
Стоячи до провидиці спиною, Єва досить безцеремонно зігнула руку в лікті та поворушила в повітрі пальцями: «Па-па!»
Аугустина знову зітхнула:
- Бувай! - просто сказала вона і додала слово, яке Дан не зрозумів: - «А-блі-коси»…
Проте побачив, як Єва хитнулася, наткнувшися на одвірок і ледь втримавшись, щоб не впасти. А потім прожогом вискочила з хати…
Дан із подивом поглянув на жінку. Та спокійно зробила ще одну затяжку - в клубі диму і в темряві Дан погано бачив її обличчя.