Жан-Люк двічі відвідував Україну. Спершу його запросили на Тиждень Франкофонії у 2012 році. Він ставився до поїздки з гумором. Готелі soviet style викликали іронічну посмішку — ніби у хлопчака, який переживає веселу пригоду. Він був вражений, коли я сказав йому, що Булгаков (один з його улюблених письменників) народився саме у Києві — і зажадав побачити Музей Булгакова на Андріївському узвозі. Тоді якраз відбувалася «реконструкція» головної туристичної принади Києва — і нам довелося лізти у діру в паркані, стрибати по дошках, настелених над розібраною бруківкою; а дострибавши, ми довідалися, що музей зачинено. На щастя, на ґанку курила одна з працівниць. Дізнавшись, що пан письменник аж із Бельгії — і оце стрибав (а вона ж усе бачила!) з самого верху, щоби відвідати будинок Булгакових, вона нам відчинила. І зробила екскурсію. Чесно кажучи, Жан-Люк був трохи розчарований — адже експозицію присвячено переважно «Білій гвардії», творові, який мало знають у Європі; а він хотів би почути про «Майстра і Маргариту»…
Булгаков і Гоголь взагалі дуже близькі серцю кожного бельгійського письменника, адже «магічний реалізм» (те, що ми називаємо «булгаківщиною» та «гоголівщиною») — типова риса саме бельгійської літератури. Моріс Метерлінк, Жорж Роденбах, Каміль Лемонньє, Альбер Мокель, Поль Віллемс, Жак Стернберґ, Жан Муно, Ґі Ваас, Ґастон Компер, Андре-Марсель Адамек, Анн Ріштер, Жан-Батіст Баронян, Бернар Кіріні — всі, класики і сучасники, віддають данину цій містичній традиції. Бельгія — казкова країна…
Удруге Жан-Люк приїздив у 2015 році з нагоди виходу його книжки, до якої увійшли два романи в моєму перекладі — «Фах» та «Місце мерця». Він не побоявся їхати до країни, де точиться війна. Знову жив у готелі soviet style, але цього разу ми пішли не до музею, а до Києво-Печерської лаври. Дивно, але, оскільки вирішили скоротити шлях, то знову — як і минулого разу — довелося лізти крізь діру в паркані. «Яка величезна територія!», — дивувався Жан-Люк. Я помітив специфічний блиск у його очах. Це задум! Невже у новій книжці буде щось про Україну? Будемо сподіватися!
Отже, Жане-Люку, що ти робиш тут, у Києві? Ти вже встиг познайомитися з містом? Які твої враження?
Я вперше і в Києві, і в Україні. Посольство Бельгії в Україні запросило мене взяти участь у Тижні Франкофонії, зустрітися з киянами, зокрема зі студентами й викладачами кількох вишів. Дуже рухливе місто, яке постійно кудись прямує. Багато нових будинків… А ще – страшенні затори! Ми на Заході у 1960—1970-х роках припустилися великої помилки, відкривши міста для машин, зруйнувавши для цього цілі квартали. Тепер повертаємося до міст, бо розуміємо, що їх треба захищати. Мені здається, що країни й міста, які нещодавно вийшли з комуністичного минулого, ризикують поринути у споживацтво нерозважно та анархічно. Скажімо, у Бухаресті нині повторюють наші помилки півстолітньої давнини. І все ж у Києві гарно, багато дерев. Дуже сподобався Володимирський собор — тут, поряд із готелем.
Ти нещодавно залишив посаду голови відділу поширення бельгійської літератури. І що тепер? Пишеш?
Ця посада зрештою стала нестерпною для мене, бо вона не сумісна з творчістю. Так, тепер я пишу, подорожую, витрачаю час тільки на себе.
І скільки часу ти обіймав цю посаду?
Двадцять один рік. Уявляєш собі? Увечері писати не можу, бо мозок ніби невільний, захаращений денними турботами, а вранці просто немає часу… Тому щороку я їздив до Італії сам і десь із місяць писав. Такі були дуже короткі й дуже насичені творчістю відпустки… Треба абстрагуватися від повсякдення.
Як відділ поширення бельгійської літератури підтримує письменників і видавців?
Для франкомовних письменників Бельгії ми маємо цілу систему стипендій, які дають змогу їм писати, не турбуючись про гроші, упродовж певного періоду — від трьох місяців до року. Також є резиденції для авторів — як у Бельгії, так і в інших країнах. Підтримуємо й бельгійських видавців, які дуже постраждали від останньої економічної кризи; порівняно з французькими видавництвами, наші дрібніші. Адже франкофонів у Бельгії небагато — всього чотири з половиною мільйонів людей. Отже, щоб вижити, книжка має переступити кордон із Францією, бельгійський письменник мусить потрапити на французький ринок. І ми в цьому допомагаємо, даємо кошти на видання книжкових серій.