Він потягнувся по нирки, акуратно надрізав кожну з них і поклав маленькі зразки тканин у банку з формаліном.
— Поки все наче нормально, — сказав патологоанатом і глянув на Мору. — Згодні?
Вона автоматично кивнула, але нічого не сказала — несподівано переключилася на нові рентгенівські знімки, які Йошима саме розвішував проти світла. То були знімки черепа. На тих, що були зроблені збоку, виднілися обриси м’яких тканин, наче напівпрозоре примарне обличчя у профіль.
Мора підійшла до негатоскопа, стала вдивлятися у схожу на зірку темну пляму, разюче яскраву на тлі м’якшої тіні кістки. Пляма розпливалася всім склепінням черепа. Оманливо маленький вхідний отвір зовні нічим не видавав тієї шкоди, якої нищівний снаряд зумів завдати мозку людини.
— Боже мій, — пробурмотіла вона. — Це ж куля «чорний пазур».
Ейб підняв очі від тазу з органами.
— Давно я таких не бачив. Тут треба обережно. Металеві краї на цій кулі гострі, мов лезо, рукавичку легко поріжуть.
Він подивився на Йошиму, який працював у лабораторії довше за всіх нинішніх патологоанатомів, а тому бував наче корпоративною пам’яттю.
— Коли в нас востаннє була жертва «чорного пазура»?
— Здається, роки два тому, — відповів Йошима.
— Так недавно?
— Наскільки я пам’ятаю, справою займався доктор Тірні.
— Попросиш Стеллу подивитися? Може, справа ще не закрита. Куля доволі незвична, цікаво, чи є зв’язок.
Йошима зняв рукавички, підійшов до інтеркома, викликав секретарку Ейба.
— Алло, Стелло? Доктор Брістол хоче, щоб ви пошукали останню справу з кулею «чорний пазур». Її мав вести доктор Тірні…
— Чув про них, — сказав Фрост, який теж уже стояв біля негатоскопа, щоб краще роздивитися знімки. — Та це вперше маю жертву з таким пораненням.
— Експансивна куля з порожниною в головній частині, вироблялася «Вінчестером», — сказав Ейб. — Розроблена так, щоб пробивати м’які тканини. Коли вона входить у плоть, мідний кожух розкривається в шестикутну зірку. Кожен кінчик гострий, наче кіготь.
Він перейшов до голови трупа.
— Їх у дев’яносто третьому зняли з продажу після того, як один божевільний із Сан-Франциско в стрілянині вбив такими дев’ятьох людей. Погана слава для «Вінчестера», вони аж вирішили припинити виробництво. Але трохи таких ще лишилися в обігу. Час від часу з’являються їхні жертви, але дедалі рідше.
Мора досі дивилася на рентгенівський знімок, на ту смертельну білу зірку, і думала про те, що тільки-но сказав Ейб. «Кожен кінчик гострий, наче кіготь». А тоді згадала подряпини на автомобілі жертви. «Наче слід від пазурів хижака».
Вона повернулася до столу, саме тоді, коли Ейб закінчив надріз скальпа. У коротку мить перед тим, як він відгорнув клапоть шкіри, Мора зрозуміла, що не може відвести погляд від обличчя мертвої. Смерть зафарбувала її вуста попелясто-блакитним. Очі були розплющені, оголені рогівки стали сухі й каламутні від повітря. Сяйво очей за життя — не більше ніж світло, що відбивається від вологих рогівок. Коли повіки більше не кліпають, а рогівки не омиває рідина, очі стають сухі й тьмяні. Життя зникає з очей не через зникнення душі, а через зупинку рефлексу кліпання. Мора подивилася на дві тьмяні смуги через рогівку й на мить уявила, якими мали бути ці очі за життя. То був тривожний погляд у дзеркало. Її охопила раптова запаморочлива думка, що на цьому столі насправді вона. Що вона спостерігає, як розтинають її власне тіло. Хіба ж привиди не лишаються в тих місцях, до яких часто навідувалися за життя? «Ось де я лишуся, — подумала вона. — У судово-медичній лабораторії. Я приречена провести тут вічність».
Ейб потягнув скальп уперед, обличчя зібгалося, наче гумова маска.
Мора здригнулася. Відвівши очі, помітила, що Ріццолі знову спостерігає за нею. «Вона дивиться на мене? Чи на мого привида?»
Дзижчання пилки «Страйкер», здавалося, усвердлювалося просто в її кістковий мозок. Ейб різав склепіння відкритого черепа, залишаючи цілим той сегмент, який пронизала куля. Обережно відділив і зняв верхівку кістки. «Чорний пазур» вивалився з відкритого черепа і з дзенькотом упав у миску, яку підставив Йошима. Куля блищала, металеві кінчики розкрилися, наче пелюстки смертельної квітки.
Мозок був залитий темною кров’ю.
— Сильний крововилив, обидві півкулі. Саме те, чого варто було чекати після цих знімків, — сказав Ейб. — Куля ввійшла сюди, у ліву скроневу кістку. Але не вийшла. Це видно тут, на рентгені.