Баллард не сказав ані слова. Джейн глянула на нього й побачила, що його спина скам’яніла, а на обличчі заціпенів похмуро мужній вираз. Відколи він не був детективом відділу вбивств, певно, йому не часто випадало відвідати морг, і процедура, яка нині відбувалася за вікном, мала видаватися йому жахливою. Ріццолі згадала свої перші відвідини моргу, коли вона була кадетом поліції — вони прийшли групою з академії, і вона була єдиною жінкою з шістьох м’язистих кадетів, котрі височіли над нею, мов вежі. Усі чекали, що дівчина виявиться найбільш делікатною, що це вона відвертатиметься під час розтину. Але Ріццолі зайняла місце в центрі, попереду, і за всю процедуру жодного разу не здригнулася. Та один з хлопців, найдужіший із них, зблід і впав на найближчий стілець. Цікаво, чи з Баллардом буде так само. Його шкіра під флуоресцентними лампами стала хворобливо блідою.
У кімнаті для аутопсії Йошима почав розпилювати череп. Схоже, дзижчання пилки об кістку було для Балларда занадто нестерпним. Він відвернувся, натомість зосередив погляд на ящиках рукавичок різних розмірів, вишикуваних на полиці. Ріццолі було трохи його шкода. Такому сильному хлопцеві, як Баллард, мало здатися принизливим показати дівчині-копу, що в нього вгинаються коліна.
Вона підштовхнула до нього стілець, узяла один собі. Зітхнула, сідаючи.
— Мені нині не вдається довго втриматися на ногах.
Коп теж сів і, здавалося, з полегшенням звернув увагу на щось інше, окрім завивання пилки.
— Це ваш перший? — запитав він, указуючи на її живіт.
— Ага.
— Хлопчик чи дівчинка?
— Не знаю. Ми будемо однаково раді.
— Я теж так подумав, коли моя дочка народилася. По десять пальців на руках і на ногах — і цього достатньо…
Він замовк, ковтнув слину, а пилка продовжувала завивати.
— І скільки зараз вашій дочці? — запитала Ріццолі, відвертаючи його увагу.
— О, чотирнадцять, а так наче тридцять. Нам із нею не до сміху.
— Складний вік для дівчат.
— Бачите, скільки в мене сивини?
Ріццолі засміялася.
— Моя мама так робила. Показувала собі на голову й казала: «Оця сивина — твоя робота». Мушу визнати, я в чотирнадцять років була не найприємнішою людиною. Це все вік.
— Ну, у нас теж не все добре. Ми з дружиною минулого року розійшлися, і Кейті смикає в різних напрямках. Двоє батьків, які працюють, два будинки.
— Це, певно, важко для дитини.
Завивання кісткової пилки милосердно припинилося. Ріццолі бачила у вікно, як Йошима зняв верхівку черепа. Бачила, як Брістол вивільнив звідти мозок, обережно обома руками дістав із черепа. Баллард у вікно не дивився, зосередився на Ріццолі.
— Це важко, так? — сказав він.
— Що саме?
— Працювати копом. У вашому стані.
— Принаймні зараз ніхто не чекає, що я вибиватиму двері.
— Моя дружина була новобранцем, коли завагітніла.
— У поліції Ньютона?
— У Бостоні. Її хотіли зняти з патрулювання. Вона сказала, що вагітність — її перевага. Так порушники поводяться ввічливіше.
— Порушники? Зі мною вони ввічливими не бувають.
У сусідній кімнаті Йошима зашивав розріз на тілі — похмурий кравець із голкою та кетгутом[8], який скріплював не тканину, а плоть. Брістол зняв рукавички, помив руки і з гуркотом вивалився до своїх відвідувачів.
— Вибачте за затримку. Знадобилося більше часу, ніж я розраховував. Хлоп мав пухлини по всій черевній порожнині, а до лікаря так і не пішов. Тож отримав зустріч зі мною. — Він простягнув товсту, досі мокру руку, вітаючись із Баллардом. — Детективе, приїхали поглянути на наше вогнепальне поранення?
Ріццолі побачила, як спохмурнів Баллард.
— Детектив Ріццолі мене попросила.
Брістол кивнув.
— Ну то ходімо. Вона в холодильнику.
Патологоанатом провів їх через лабораторію для розтинів до великої морозильної кімнати. Вона була схожа на звичний промисловий холодильник для м’яса, зі шкалою температури та масивними дверима з неіржавної сталі. Біля них висіла дошка з реєстрацією надходжень. Ім’я літнього чоловіка, розтин якого Брістол щойно закінчив, уже було в списку — надійшов о двадцять третій годині. Ніхто не захотів би потрапити до такого реєстру.
Брістол відчинив двері, з них випливло кілька хмаринок конденсату. Вони ввійшли всередину, і від запаху охолодженого м’яса Ріццолі ледь не вивернуло. Вагітність позбавила її здатності переносити неприємні запахи. Навіть натяк на гниття змушував її бігти до найближчого вмивальника. Цього разу їй вдалося стримати нудоту і вона з похмурою рішучістю дивилася на ряд каталок у морозильнику. На них лежало п’ять мішків для трупів, їхній уміст надійно приховував білий пластик.
8
Кетгут — нитки, виготовлені зі сполучної тканини, яку одержують із серозного шару кишечника великої рогатої худоби чи м’язового шару (або підслизової оболонки) кишечника овець.