— Може, воно… Ну, мені здалося, що воно трохи неповоротке, але…
— Бути цього не може.
Двейн уже йшов до дверей. «Йде від мене, як завжди, — подумала Метті. — А тепер ще й злиться. Чому у всьому раптом стала винна я?»
Вони з Бартом пішли слідом за ним. Двейн зігнувся біля заднього правого колеса й хитав головою.
— Уявляєш, як можна було цього не помітити? — заговорив він до Барта. — Ти подивися на шину! Вона ж пошматувала цю бісову шину!
— Буває, — відповів Барт, глянувши на Метті співчутливо. — Слухай, попрошу Еда замінити. Нічого страшного.
— Та ти на обід подивися, він зіпсутий. Як думаєш, скільки миль вона отак проїхала? Як можна бути такою тупою?
— Та годі тобі, Двейне, — вступився Барт. — Нічого страшного.
— Я не знала, — мовила Метті. — Вибач.
— Ти ще від лікаря отак їхала? — Двейн глянув на неї через плече, і лють, яку жінка побачила в його очах, її налякала. — Замріялася, чи як?
— Двейне, я не знала.
Барт поплескав шефа по плечу.
— Полегше трохи, га?
— А ти взагалі сюди не лізь, — огризнувся Двейн.
Продавець примирливо підняв руки й відступив.
— Гаразд, гаразд.
Кинув останній погляд на Метті, наче промовив: «Щасти тобі, дорогенька», і пішов геть.
— Це всього лише шина, — сказала Метті.
— Від тебе всю дорогу мали іскри летіти. Як думаєш, скільки народу бачило, що ти отак їдеш?
— А це важливо?
— Алло! Це ж беха. Коли ти за кермом такого авто, ти — частина іміджу. Люди бачать цей автомобіль і чекають, що його водій розумніший, стильніший за інших. А ти тут брязкаєш голим обідком, руйнуєш образ. Від цього всі решта водіїв бумерів мають гірший вигляд. Від цього я маю гірший вигляд.
— Це всього лише шина.
— Годі вже це повторювати.
— Але ж це правда.
Двейн презирливо пирхнув, підвівся.
— Я здаюся.
Метті ковтала сльози.
— Річ же не в шині. Так, Двейне?
— Що?
— Ця сварка через нас. У нас з тобою щось не так.
Його мовчання робило ситуацію ще гіршою. Він не дивився на неї — відвернувся до механіка, який саме крокував до них.
— Гей, — гукнув він. — Барт сказав мені, тут шину замінити треба.
— Так, розберися з цим, гаразд?
Увага Двейна перейшла до «Тойоти», яка щойно заїхала на стоянку. З неї вийшов чоловік, став оглядати одну з «БМВ», схилився до дилерської наліпки на склі. Двейн пригладив волосся, смикнув краватку й рушив до потенційного покупця.
— Двейне? — звернулася до нього Метті.
— У мене тут клієнт.
— Але ж я твоя дружина.
Він розвернувся до неї, подивився несподівано, шокуюче отруйно.
— Не. Тисни. Метті.
— Що мені зробити, щоб привернути твою увагу? — крикнула вона. — Купити в тебе авто? Це я маю зробити? Бо я не знаю, як інакше. — Голос у неї зламався. — Я не знаю, як інакше.
— То, може, просто припини. Бо я більше не бачу в цьому сенсу.
Метті дивилася, як чоловік ішов геть. Як він зупинився, розвернув плечі, усміхнувся. Голос у нього був теплий, дружній, коли він гучно привітав нового клієнта.
— Місіс Первіс? Мем?
Вона кліпнула очима. Озирнулася на механіка.
— Мені потрібні ваші ключі, якщо ви не проти. Треба завезти її в гараж, надіти шину.
Він простягнув вимазану мастилом руку.
Метті без жодного слова віддала йому зв’язку ключів і знову розвернулася до Двейна. Але він і не глянув на неї. Наче вона невидима. Наче вона — ніщо.
Вона майже не пам’ятала, як доїхала додому.
Оговталася за кухонним столом, досі з ключами в руках, перед стосом пошти на столі. Зверху лежав рахунок за кредитною карткою, адресований містеру й місіс Двейн Первіс. Містер та місіс. Метті згадала, як її вперше назвали місіс Первіс, і те, як її потішило це ім’я. Місіс Первіс, місіс Первіс.
Місіс Ніхто.
Ключі впали на підлогу. Вона опустила голову на складені руки й заплакала. Плакала, поки зсередини її штовхала дитинка, плакала, поки не заболіло горло й пошта не змокла від її сліз.
«Я хочу повернути його таким, яким він був. Коли любив мене».
Крізь власні нерівні схлипування жінка почула, як завищали двері. Звук ішов з гаража. Вона підняла голову, у грудях розквітла надія.
«Він удома! Він приїхав додому, щоб вибачитися».
Метті підвелася так рвучко, що стілець упав додолу. У голові паморочилося, вона відчинила двері й увійшла до гаража. Стояла в пітьмі, ошелешена, кліпаючи очима. У гаражі стояло тільки її авто.