Ми загалом вияснили, що механізм ТРИсуття РОДу нашого твориться в ПРАВІ. Щоб ви зуміли телепортувати ваше тіло в інший вимір, маєте знати структуру НАВИ: ту, яка є Матрицею Всесвіту, ту, яка присутня у кожному тілі як втілення Матриці Всесвіту, й ту, яку ви створите, щоб освоїти персональний перехід між світами.
Предки у Влескнизі засвідчили своє знання Трисуття й механізм руху — Тецу, що Є ВІЧНО.
Що українцям дає для здобування Зброї Інформаційного Визволення з кабали таке „наукове семіотичне“ знання від експерта з бондології Умберто Еко: людство ніколи не дізнається, звідки походять знаки письма?
А Вчителі залишили мудрість про науковий смисл ТРИСУТТЯ, яке пояснює Конструкцію букви А Азбуки і через неї — Матрицю нашого життя, а також те, як Матриця управляє рухом по колу (О): „Праве бо есь не в І ДОМо уложена Дажбом, а по Нь, яко пряжеся, теце Яве. І та соутворі жівото пашо. А то, колі одіде, сьмрть е есь. Яв есь текоуща, а творено О Праві. Нав еН бо есте по тыя. До те єсте Нава, а по те єсте Нава, а в Праві же єсте Явь. Поучіхомся стару, а вржемощемося душі наша в ОН, бо есь то наше, яко се бо ужі наіде, се бо на коло Ны... Тврящу богоум сілу соузрехом в себі, то бо дано дар богов. А не потребуємо бо се напрасніті...“
Сучасною українською мовою це звучить так: „Праве не в І ДОМІ укладена Дажбом. Аа по Нь ніби прядеться, ТеЦе Яве. І вона співтворить життя наше. А коли відійде, смерть настає. Яв текуча по О Праві. Па в еН після того настає. До того є Пава і після того є Пава, а в Праві же є Явь. Учімося давно відомому і усвідомимо душі наші в ОН, бо то є наше, яке уже надходить, повертаючись на коло Ны... Створену богоумом силу відчуємо в собі, бо вона — дар богів. А не потребуємо бо це змарнувати...“
І, нарешті, перетворимо вчення мудрості Пращурів у семіотичну форму: за формою букви А структури Матриці НАВИ активують матричні схеми ПРАВИ, які ініціють матеріалізацію Яве, де наші душі сплетені з душами Предків за формулою ІН-ОН, і вони є ДАЖбом — Давальником Життя, Богом. Тому сила душі кожного з нас є животвірною, і не маємо права занапастити цей дар богів.
Чи можемо після такого осягання Вчителями Предків знакового змісту світобудови вважати їх язичниками? Звичайно, що ні! Язичниками були ті, хто сповідував ЯЗЬІК — російську форму Слова і споганив ВІРУ в Богів НАВИ, ПРАВИ і ЯВИ шляхом „вистругування“ бовванів із дерева та моління до них!
Вони й досі плачуть за бовванами, упосліджуючи зміст української ПРАВДИ, бо продовжують утверджувати не Руську (Русовенську), а російську ментальність вироджених із А-кону! Кабала в російській формі не краща від чужинському а гірша, бо підриває рух русовенців до волі.
Для розумного здобування ВОЛІ й виходу з кабали грецького світогляду треба небагато: захотіти визволення, відчути в собі силу волі й навчитися Азбуки, що починається з букви Аз, зрозуміти, як буква А творить Матрицю НАВИ і схеми ПРАВИ та як вони скручують простір у форму ОН (безкінечник), де ми перебуваємо. Це логічне осягання.
А повноцінніше залежить від вашої здатності почувати цілісно, переживати світ і себе в ньому як образ і подобу Його. Так і вийдете в простір: спочатку з А КОНом, потім ЗА КОНом, а там, дивись, і з Матриці вийдете.
Звичайно, що потрапите в іншу, але це вже буде перемога Духу над тілом!
Азбука тче полотно історії: чужої) якщо українці нею не володіють, своєї, якщо вміють проектувати за допомогою українського слова власну історію.
Маємо зруйнувати капкани у власному мозку, щоб світло ВОЛІ могло туди увійти. Там його чекає осяяння Істиною».
А тепер порівняймо ці глибинні дослідження Ореста Хмельовського з перекладами шістнадцятої дощечки Велесової Книги інших українських шукачів Істини.
Професор Володимир Шаян започаткував наукове вивчення Святого письма українців:
«Дорогі Друзі! Хвилина доброго натхнення і остання трудність переборена...
„А імем овржетесе“. Овржетесе — від кореня ВРГ, БРИГ, ВЕРГТИ, вержьом — кидаю. Німецьне — верфен, латинське — верго. Санскрит — врик, ври-нак-ті, чеське ВРГ — „помет“, себто плід. Говориться про звірят, а те в старину мусіло відноситися і до людей. Цю вказівку я знайшов у Преображенського: „Етимологічний словник руської мови“, том І, ст. 73.
Отже, текст зовсім ясний: „Будемо родити! Приготовляймо ясла. Тут Бог Велес двоє отроча приніс!“ і так далі, як у перекладі.
Ця частина висказує радість дочок про те, що рід їх „не пересічеться“. Продовження і ріст роду був священною справою. Сам Дажбог у чудесний спосіб оплодотворює дочок Отця Русі.
Мітологема народу і нації, яка в образовий спосіб висловлює божественне походження нації.
В основі такого міту лежить усе історіотворча ідея нації. Проекція в майбутнє.
Святослав і герої „Слова про похід Ігорів“ жили цією ідеєю, що вони є внуками Дажбога. Бачу теж із якою силою спалахує серце молоді, коли їх пробудити саме такими ідеями.
1. Велесові присвячуємо оцю книгу, Богові нашому, бо в ньому є прибіжище і сила.
2. У прадавніх часах був муж, а він був благий і хоробрий, і його назвали Батьком у Русі.
3. А мав він жену і дві дочері. Вони мали багаті череди, корови і вівці.
4. І з ними бував він у степах, але ніде не знайшов мужів для своїх дочерей.
5. Отже, молив він Богів, аби рід його не пересікся. А Дажбог почув тую молитву і дав йому те,
6. що він вимолив. Так і сталося. Він (Дажбог) оплодотворив їх (дочок) у невидимий спосіб, таючися.
7. Бог зійшов межи нас! І будемо мати потомство! Вже про ясла дбаємо! Тут Бог Велес двоє отроча приніс!
8. До нього грядемо. Двох синів маємо від Бога нашого і йому проголошуємо славу.
9. Хай буде благословенний завжди, нині і присно і від віків до віків!
10. Сказано є про чудесників, а ті геть відійшли і не повернуться».
Аналізуючи ним же перекладені тексти, професор Володимир Шаян пише: «Така глибока й натхненна мудрість воскресає для нас із кожної дощечки Книги Велеса. Кожне слово дише тут рідною землею, безмежною любов’ю до неї та відданістю одержимої присвяти».
Мовознавець з Ужгорода Борис Яценко першим в Україні переклав сучасною мовою всі відомі дощечки Велесової Книги. Шістнадцята дощечка звучить у добродія Бориса так:
Добре сказав давній японський поет: