Дворіччя. Книга українця

«А у путі плекати те, що не спотворює людину й Україну».

(Остап Лапський)

Ні! Цей народ із крові і землі
Я не віддам нікому і нізащо!
Він мій, він я, він — світ в моїм чолі,
Тому життя його і ймення не пропащі!

(Микола Вінграновський)

Цей народ уже не паралітик на роздоріжжі, не тягло у поїздах сусідів.

О ні! Не самі сльози і зітхання
Тобі судились! Вірю в силу духа
І в день воскресний твойого повстання.

Це велике Франкове пророцтво збувається на наших очах.

Ідея України є Божественною і мусить здійснитися неодмінно! Заради її здійснення живемо, мислимо, відчуваємо і трудимося.

На цьому ставимо поки що крапку. Але —

Далі буде!Народився 7 грудня 1955 року в селі Дворіччя Теребовлянського району Тернопільської області в українській селянській родині.

Після закінчення загальноосвітньої школи в Тернополі працював робітником, служив в армії, два роки навчався в Українській сільськогосподарській академії. У 1983 році закінчив з відзнакою факультет журналістики Московського державного університету імені Ломоносова.

Працював в обласних засобах масової інформації Волині, помічником голови Волинського облвиконкому, начальником Центру громадських зв’язків обласного управління внутрішніх справ, головним спеціалістом прес-служб голів Волинської і Тернопільської облдержадміністрацій, заступником директора Волинського обласного державного видавництва «Надстир’я». Член Національної спілки журналістів України з 1985 року. Друкувався і друкується в українській та зарубіжній пресі.

Автор книг «Драма особистого життя Тараса Шевченка», «Шахові новели Василя Іванчука», «Українські шахові казки», «Він і вона. Мозаїка статі», «Дворіччя. Книга українця».