Огнем і мечем виписав Гельґе руни своєї держави. Серед гамору боїв забув про всі віщування.
Але, коли не стало хоробрих ворогів, пирував в степу зі своєю дружиною. Тоді згадав за свойого боєвого коня, якого від давна покинув. Конюх сказав: «Віщий королю, біліють кістки твойого боєвого коня у степу!» «Збрехав, ти, Свінельде, як би не твої брехливі віщування, служив би був кінь мені й досі», гукнув Гельґе.
Сіла дружина на коні і помчала в степ оглядати кістки коня. Світила червона заграва королеви в очи. Спіткнувся кінь, коли Гельґе станув ногою на голову давнього товариша. Вилізла степова гадина через око черепа і вкусила короля у ногу. Не стало до вечера Гельґе між живими! Сповнилося грізне віщування! Отворилися широко ворота Вальгалі перед безсмертним лицарем!
Дав початок Рурик (Ґроерекр) заснуванню руської держави, укріпив державу віщий Олег (Гельґе), не довів до нічого Ігор (Інґвар). Пімстила вдова по Ігорю Ольга (Гельґа) кров героя огнем і пожаром, і виховала Святослава – меч на ворогів, переможця на воді і суші.
____________________
Кедрове Зерно
Золота! Золота! Золота домагалися усі установи молодої держави, особливо закордонні відділи розкрику (пропаганди). Але з відки взяти його? Бувші могучости зложили свої скарби в руки держави враз із головами, церква рішила на будуче займатися тільки духовими справами і з покорою зложила свої богацтва в руки комісарів, ба навіть робітники постановили працювати о одну годину більше в користь держави. Але сього всього було за мало. Щоби все таки мати в запасі хоч циганське золото, рішено вислати в Сибір розслідників до вишукування золотоносного піску або принайменше мамутових кликів, або яких небудь природних богацтв. Треба було квапитися, тож виправу зібрано чим скорше. Зголошених підібрано на скору руку та відвезено маленьким пароходиком аж до устя ріки Обу. Там виправники висіли і подалися на схід, не надто тримаючися грізного, лютого Північного Моря. На весну слідуючого року мали стрінутися в означенім на карті місці. Виправа була добре заосмотрена в усе потрібне: санки, човна, складані незвичайно штудерно, якими можна було послуговуватися і як шатром, і як санками, шкіряні одежі на взір самоєдських, зброю, научне приладдя, книжки, аптички і last not least[9] приймак (бездротника) іскровика[10]. Головна кватира щодня одержувала свіжі відомости з Харкова, Берліна, Парижа та Ню-Йорку, що було незвичайною розривкою. Особливо любо було послухати співу та музики в ясну морозну ніч, коли довкруги вили вовки і повагом походжали білі медведі. Остаточно, щоби розслідити більшу область, рішено розділитися на десять відділів. Усі мали розійтися як найдальше і поволи прямувати до збірної точки, щоби станути там на весні, коли на морі пустять леди.