Містер Саймон Бенкс, голова сімейства, міцний чоловік з сивою борідкою і лицем, вкритим зморшками, був набагато начитаніший і старомодніший від інших. Його захоплювали життєписи і мемуари, він добре пам’ятав ті часи, коли лондонці ночами прислухалися до кроків Майкла, як тепер вони прислухаються до кроків Джека Прудконогого. Була тут і дружина містера Саймона, худа смаглява пані, одягнена з якоюсь уїдливою елегантністю. Її сім’я могла похвалитися значно більшим статком (і набагато меншою освіченістю), ніж сім’я чоловіка, а сама вона мала дороге смарагдове намисто, що зберігалося в її кімнаті нагорі, це давало їй право на провідну роль, коли мова йшла про злодіїв. Була тут і їхня дочка на ім’я Опал, теж худа і смаглява, як мати, а ще вона була духовидицею, принаймні вона сама так вважала, хоч рідня її в цьому не дуже підтримувала.
Потойбічним душам розсудливіше було не матеріялізуватися у великій сім’ї. Був тут і її брат Джон, високий на зріст молодий чоловік, який особливо бурхливо демонстрував повну байдужість до спілкування з духами. Якщо цього не враховувати, то його цікавили тільки автомобілі. Складалося враження, ніби він постійно продає одну машину і купує іншу, причому логіку його дій навряд чи зміг би пояснити навіть учений-економіст. Однак Джон завжди примудрявся купити набагато кращий автомобіль, продавши зіпсований або застарілий. Був тут і другий брат, Филип, юнак з темним хвилястим волоссям, він вирізнявся особливою увагою до свого туалету. Це, поза сумнівом, входило до переліку обов’язків біржового клерка, проте, як іноді натякав його хазяїн, обов’язки цим не обмежуються. І, нарешті, за столом сидів його друг Данієль Дивайн, теж темноволосий і вишукано одягнений, але з борідкою, яку було підстрижено за останньою іноземною модою.
Саме Дивайн завів розмову про газетну статтю, тактовно удавшись до такого дієвого способу, аби запобігти сімейній сварці, яка назрівала через те, що юна духовидиця почала описувати бліді обличчя, що пропливали у неї за вікном вночі, а Джон цього разу бурхливіше, ніж зазвичай, відгукнувся на це одкровення потойбічного світу.
Згадка про нове і, можливо, не таке вже й безпечне сусідство доволі швидко привернуло увагу обох сперечальників.
— Який жах! — вигукнула місіс Бенкс. — Напевно, він лиш нещодавно приїхав. Хто б це міг бути?
— Я не пригадаю, щоб хтось приїхав нещодавно, — відізвався її чоловік, — хіба що сер Леопольд Пулмен у Бичвуд-Хаусі.
— Мій любий, — відповідала дружина, — це ж просто нісенітниця! Сер Леопольд!.. — Вона помовчала і додала: — Ось якби хто-небудь сказав, що це його секретар — той, з бакенбардами… Я завжди говорила, відколи його узяли на місце, яке мав був отримати Филип…
— Нема на то ради, — млосно сказав Филип, єдиний раз вступивши в бесіду. — Зрештою і місце так собі.
— Єдиний, кого я знаю, — сказав Дивайн, — це чоловік на прізвище Карвер, який оселився на фермі у Сміта. Він провадить спокійне життя, але з ним цікаво спілкуватися. Здається, у Джона були з ним якісь справи.
— Карвер трохи петрає в автомобілях, — визнав одержимий цією пристрастю Джон. — Та розумітиметься на них ще краще, коли покатається в моєму новому авті.
Дивайн ледь посміхнувся — усі вже піддавалися цій загрозі — і зауважив:
— Дуже дивно! Він добре розуміється на автоспорті, на подорожах, взагалі — на живих заняттях, а сам безвилазно сидить удома й порається з вуликами старого Сміта. Подейкують, що тільки бджоли його й цікавлять, тому й живе на пасіці. Як на мене, це занадто спокійне хобі для такої людини. Проте не сумніваюся, що твоє авто його трохи струсить.
Коли того вечора Дивайн повертався від Бенксів, його смагляве обличчя виражало зосереджені роздуми. Можливо, ці думки і заслуговують на нашу увагу, проте лише зауважимо, що під їх впливом він вирішив невідкладно відвідати містера Карвера, який мешкав у містера Сміта. Прошкуючи в тому напрямку, він зустрів Бернарда, довгов’язого секретаря з Бичвуд-Хауса, з великими бакенбардами, які місіс Бенкс сприймала як особисту образу. Молоді люди були ледь знайомі, тож і бесіда вийшла короткою; проте для Дивайна, мабуть, вона дала поживу для подальших роздумів.