Коли театр волею долі перетворився на будинок скорботи, усій трупі випала можливість виявити дивовижні якості, властиві акторам. Чоловіки поводилися як істинні джентльмени, а не тільки як герої-коханці. Не всі любили Мандевіля і не всі йому довіряли, але вони зуміли сказати про нього саме те, що треба. А по відношенню до вдови вони виявили не лише співчуття, але й якнайтоншу делікатність.
— Вона завжди була сильною жінкою, — говорив старий Рендол. — В усякому разі, розумнішою за всіх нас. Звичайно, бідоласі Мандевілю до неї далеко, але вона завжди була йому зразковою дружиною. Як зворушливо вона іноді говорила: «Хотілося б жити інтелектуальнішим життям»… А Мандевіль… Утім, про мертвих — нічого, окрім хорошого. Так, здається, говорять?
І старий відійшов, сумно хитаючи головою.
— Аякже, «нічого, окрім хорошого»! — похмуро зауважив Джервіс. — Утім, він, гадаю, не знає про таємничу відвідувачку. До речі, вам не спадало на думку, що його вбила загадкова жінка?
— Це залежить від того, — сказав священик, — кого ви називаєте загадковою жінкою.
— Ну, звісно ж, не італійку! — поспіхом промовив Джервіс. — Так, щодо неї ви мали рацію. Коли виламали двері, то виявилось, що віконце вгорі розбите, а кімната порожня. Однак, як вдалося з’ясувати поліції, вона просто пішла додому. А я маю на увазі жінку, яка його шантажувала, жінку, яка називала себе його дружиною. Як ви думаєте, вона справді його дружина?
— Можливо, — сказав отець Бравн, спрямувавши свій погляд удалечінь, — так воно і є.
— Тоді відомий мотив — це ревнощі, — сказав Джервіс. — Вона ревнувала його до другої дружини. Адже у нього нічого не взяли, так що годі будувати припущення про злодійкуватих слуг або злиденних акторів. А ось ви зауважили дивну, виняткову особливість?
— Я помітив багато дивного, — сказав отець Бравн. — А ви про що?
— Я маю на увазі загальне алібі, — сказав Джервіс. — Погодьтеся, таке алібі не часто трапляється — в усіх разом: вони грали на освітленій сцені, і всі можуть один за одного поручитися. Нашим акторам надзвичайно повезло, що бідолаха Мандевіль посадив у ложу тих пані. Вони можуть засвідчити, що весь акт пройшов гладенько і ніхто не залишав сцени. Репетицію почали саме тоді, коли Мандевіль пішов до себе. І, щасливий збіг, в ту мить, коли ми почули гуркіт, усі були зайняті в загальній сцені.
— Так, це й справді дуже важливо і спрощує нам завдання, — погодився отець Бравн. — А тепер порахуємо, у кого саме є це алібі. По-перше, Рендол. Здається, він терпіти не міг директора, хоч тепер ретельно приховує свої почуття. Але його слід виключити з числа підозрюваних — саме його голос тоді долинув до нас зі сцени. Наступний — містер Найт. У мене є підстави думати, що він закоханий у місіс Мандевіль і не приховує своїх почуттів. Однак і він поза підозрою — містер Найт перебував на сцені, саме на нього й кричав Рендол. На сцені були Обрі Вернон, місіс Мандевіль — отже, виключимо і їх. Їхнє загальне алібі, як ви це назвали, насамперед можуть підтвердити леді Міріям і її подруга. Правда, і здоровий глузд підказує, що якщо акт пройшов гладко — значить, перерви не було. Але законні, з позиції судового розгляду, тільки свідчення леді Міріям і її подруги, міс Телбот. Вони ж поза підозрою, як ви гадаєте?
— Леді Міріям? — здивовано перепитав Джервіс. — О так! Вас, напевно, бентежить, що вона схожа на спокусницю. Але ви й не знаєте, як нині виглядають пані з вищого світу… Які підстави сумніватися у їх словах?
— Тому, що вони заводять нас у безвихідь, — сказав Бравн. — Хіба ви не розумієте, що це алібі фактично виключає усіх? Окрім тих чотирьох на сцені, жодного актора в театрі не було. І з допоміжного персоналу навряд чи хто був, окрім Сема, що стояв на вході, та жінки, що вартувала біля дверей міс Мароні. Отож, залишаємося тільки ми з вами. Нас, без сумніву, можуть звинуватити, до того ж це ми знайшли труп. Більше звинувачувати нема кого… Ви, часом, його не вбили, коли я відвернувся?
Джервіс поглянув на нього, завмерши на мить, тоді знову широко посміхнувся і похитав головою.
— Ви його не вбивали, — сказав отець Бравн. — Припустимо на хвилину, винятково задля того, аби все трималося купи, що і я його не вбивав. Актори на сцені також поза підозрою, отож залишаються італійка за дверима, покоївка перед дверима і старий Сем. А може, ви підозрюєте двох панянок у ложі? Звичайно, вони могли непомітно вислизнути.
— Ні, — сказав Джервіс, — я підозрюю незнайомку, яка прийшла до Мандевіля і сказала, що вона його дружина.