— Бабусю, ми знайшли Сніжка! — урочисто проголосила Джейн. — Ми привезли його додому!
Вона випустила кота, а він безтямно оглянувся довкола.
— Це не Сніжок, — сказала бабуся. — Це кішка.
Судячи з бабусиного тону, кішка — це щось ганебне.
Завдяки іншому оголошенню в довідковому бюро вони розшукали власника кішки і більше персидські коти на Веселій, 60 не з’являлися. Джейн відмітила грудень, майже проминув січень. Новини з Ліхтарного Пагорба далі були прецікавими. Всі їздили на ковзанах… на ставку або на маленькому круглому і оброслому деревами ставочку за Кутом…; Дранка Сновбім під час різдвяного концерту була королевою і носила зубчасту корону з бляшанки; дружина нового пастора вміє грати на органі; маля Джиммі Джона з’їло геть-усі квіти з різдвяника місіс Джиммі Джон, одну за одною; місіс Малий Доналд на різдвяну вечерю мала індика, — Джейн пам’ятала того величного білого індика з червоними коралями і удостоїла його жалісного прощання; дядько Гробовик зарізав свиню матусі Мін і матуся Мін послала татові печеню; матуся Мін почала вигодовувати нову свинку, — гарнісіньке рожеве поросятко точнісінько як церковний староста Томмі; собака містера Спрага з Кута покусав і видер око собаці містера Лоні і містер Лоні збирається подати на нього до суду; місіс Ангус Скатербей, чоловік якої помер у жовтні, розчарована результатом…, кажуть, що вона жалілася: «Бути вдовою не так весело, як я собі думала»; Шервуд Мортон пішов до хору і адміністрація мусила позабивати додаткові цвяхи, щоб укріпити дах…, Джейн підозрювала, що цей жартик вигадав Метровий Крок; з пагорбу Великого Доналда чудово з’їжджати на санках; її тато завів нового пса, білого товстуна на кличку Булька; її герань чудово цвіте… «а я не можу її бачити», — гірко думала Джейн; Вільям МакАлістер побився з Томасом Кравдером, бо Томас сказав, що йому не подобалися б Вільямові вуса, якби він запустив вуса; вони мали срібну відлигу… Джейн одразу ж її собі уявила… крижані коштовності…, кленові дерева такі гарні, аж неземні…, у саду стебла трави пробивають снігову кірку, наче кришталеві списи; Метровий Крок закольматажив… що це, з ласки Божої, означає? — вона мусить про це довідатися наступного літа; зі свинарника містера Сновбіма здуло дах… «якби він добре прибив гребеневий брус, як я йому казала, то цього б не сталося», — моралізаторським тоном відмітила Джейн; Боб Вудс впав на пса і пошкодив спину… собі чи псові?… Карвей Сновбім мають видалити мигдалини і вона через це зазналася; Джейбіз Гіббс наставив пастку на скунса, а впіймав свого кота; дядько Гробовик влаштував для приятелів устричну вечерю; дехто каже, що місіс Алек Карсон з Кута матиме нову дитину, а дехто каже, що ні.
Що Весела, 60 могла протиставити кольору і смаку таких новин? Джейн відмітила січень.
Лютий видався штормовим. Коли по Веселій із завиванням мчали вітри, Джейн проводила вечори, заглибившись у каталоги насіння і вибираючи, що тато мав посадити навесні. Любила читати описи рослин і уявляла собі рівні їх ряди на Ліхтарному Пагорбі. Переписала всі найкращі рецепти Мері, щоб приготувати їх влітку для тата…, для тата, що у цю мить, напевно, сидить у затишку біля каміна, двійко щасливих собак згорнулися калачиком біля його ніг, а надворі шалена біла ніч замітає все хуртовиною. Джейн відмітила лютий.
32
Відмітивши березень, Джейн прошепотіла:
— Ще два з половиною місяці.
Життя на Веселій, 60 та у Сент-Агата йшло звичною колією. Настав Великдень і тітка Гертруда, яка впродовж усього Великого Посту утримувалася від споживання цукру, знову собі його дозволила. Бабуся купила для мами чудовий весняний одяг, але здавалося, що мама доволі до нього байдужа. А Джейн щоночі чула поклик Острова.
Одного негожого дощового ранку в кінці квітня прийшов лист. Джейн, яка вже кілька тижнів чекала того листа і починала дещо непокоїтися, віднесла його мамі з виразом обличчя, як
Взявши того листа, мама зблідла, а бабуся почервоніла.
— Знову лист від Ендрю Стюарта? — спитала бабуся, вимовляючи це ім’я так, наче губи від нього вкривалися пухирями.
— Так, — тихо відповіла мама, — Він… він пише, що Джейн Вікторія мусить повернутися до нього на літо…, якщо хоче. Вона може вибрати сама.
— Тоді, — сказала бабуся, — вона не поїде.
— Звичайно ж, ти не поїдеш, люба?
— Не їхати! Але ж я мушу! Я обіцяла, що повернуся, — скрикнула Джейн.
— Твій… твій батько не вимагає від тебе дотримання обіцянки. Він виразно пише, що ти можеш вибрати, як забажаєш.