— Перевернути весь палац догори дном, перетрощити весь посуд, залити олією всі килими, засунути діжки з квітами в сауну, втопити всі завіси в басейні, повибивати всюди скло…
— Все це — емоції! — відмахнулася принцеса. — Насправді нам треба з’ясувати, у чому сила хана іфритів, і зуміти впоратися з ним, перш ніж він перетворить нас на непотрібне взуття.
— Та ти стратег! — у захваті заплескала в долоні Шелті. — Гей, джине, будь люб’язний, принеси нам чогось легкого на сніданок. За столом будь-які проблеми видаються не такими вже й серйозними.
Лю-ля-ке-Баб кивнув, і через хвилину союзниці сиділи перед багато накритим дастарханом.
Джек і компанія рухалися по пустелі бадьорим похідним маршем. Мейхані вказувала можливий шлях, відшукуючи воду за ознаками, зовсім не помітними поглядові північної людини. Лагун-Навіжений, в принципі, міг легко начарувати склянку джерельної води, але свідомо зберігав сили для більш серйозних справ. Сема ж навпаки переповнювала енергія, він усім заважав, усіх зачіпав, і його намагалися якомога частіше відправляти «на розвідку» — просто побігати колами і заспокоїти розпалену уяву.
— Мейхані, а Мейхні, хочеш, я тебе покатаю? — після вікопомної розмови з Джеком песик почав ставитися до дівчини з надзвичайно зворушливою турботою. — Що ти весь час трясешся в сідлі? Залізай!
— А навіщо?
— Як «навіщо»? Я ж м’якший! Ми, болонки, взагалі такі пухнасті…
— …і клишоногі, — докінчила Мейхані. — І носитеся весь час, як очманілі. Ні вже, красненько дякую, але краще я ще трохи посиджу в сідлі, не таке вже воно й жорстке.
У цей час на найближчому бархані з’явився чорний вершник, і оперена стріла вп’ялася в пісок просто перед ногами Божевільного Короля. Він саме вів у поводу верблюда, на якому сидів старий чарівник.
— Зупиніться, чужоземці! Перед вами — шуліки пустелі!
— Я схильний припустити, що це розбійники, — мудро висловився Лагун-Навіжений.
Інші поважно закивали, а вершник змахнув рукою, і з-за того ж таки бархану висипало солідне підкріплення чоловік у двадцять. Усі на конях, з кривими шаблюка-ми, луками і звірячими виразами облич. Вузькоокий отаман під’їхав ближче і звернувся безпосередньо до чаклуна, справедливо вважаючи його головним:
— Прошу пробачити за те, що турбуємо вас, сивобородий аксакале, але ми змушені вас трохи затримати.
— Будуть грабувати, — з тим же розумним виглядом кивнув старий чарівник, і всі знову з ним погодилися.
— Ми делікатно попросимо залишити нам ваших тварин, зброю, гроші, дівчину… і цього неймовірного собаку. Візьміть воду і трохи їжі для зворотного шляху, і хай береже вас Аллах.
— Уперше в житті зустрічаю такого інтелігентного розбійника. Навіть не знаю, як у такому випадку відповідати? Е-е-е… шановний, ви б пропустили нас, га? Я серйозний вчений, вивчаю традиції та звичаї Сходу. Дівчина — наш проводир, Джек — спадкоємець королівського трону Бесклахому і одночасно охоронець, собака… це Сем. Не думаю, що він вам підійде, але якщо ви його заберете, буду тільки вдячний!
— На жаль, ніяк не можу, шановний, — скорботно розвів руками бандит. — Був би щасливий допомогти, але не можу — ми так давно нікого не грабували. Здавайтеся, будь ласка, інакше мої джигіти будуть змушені порубати всіх на шашлик.
— Канай звідси, редиско! — втрутився пес: він так довго мовчав і тепер вирішив висловити все, переходячи з дипломатичної мови на жаргон Дибілмена. — Забирай своїх корифанів і котися ковбаскою. Я тобі не шавка фраєрнута, я пес у законі! Срібний зуб маю, дві наколки на спині. Йди, поки ходиш. Зазвичай я ллю кров відрами, але сьогодні погодка не в масть і настрій у душі романтичний. Так що користуйся і паняй звідси…
Усупереч очікуванням Вілкінса, розбійники не злякалися собаки, яка говорить, навіть навпаки, поцокавши язиками, визначили для себе болонку як найціннішу здобич. У бік Божевільного Короля та його друзів натяглися луки…
— Зовсім темні! — ображено буркнув пес. — А пам’ятаєте, як від мене тікали ті розбійники біля Бесклахому?
У руках Джека зблиснув срібний меч відуна Герберта. Одним стрибком він збив з коня отамана розбійників і, заломивши йому руки за спину, приставив лезо, до горла.
— Тільки не вбивай його, мій хлопчику, — Лагун-Навіжений клацнув пальцями, і в усіх розбійників одночасно луснула тятива на луках. Чаклун клацнув ще раз, і тієї ж долі зазнали сідельні підпруги. Джигіти лаючись гепнулися на пісок. Мейхані про всяк випадок сховалася за Сема, даючи простір чоловікам. Вілкінс вип’ятив пухнаті груди, затуляючи дівчину, і гордо попередив найближчого бандита: