— Як буде завгодно моєму високородному панові, — з непідробною повагою відповіла дівчина.
— А це хто?! Он той, маленький, симпатичний, з ратичками і довгими вушками.
— Ішак.
— Ішак? Хвилиночку, а хіба ішак — це не село або селище?
— Селище називається кишлак! — недовірливо примружилася Мейхані. — А ви точно з Марокко?
— Авжеж! Як я міг забути… Кишлак! Там усі їдять кишки! Дуже смачно…
Під пильним поглядом дівчини Вілкінс затнувся, збентежився і тихо промовив:
— Гаразд, здаюся… Де тут твоя чайхана? Пішли, поговоримо відверто…
Тим же вечором у порту кинуло якір ще одне купецьке судно. Серед інших пасажирів на берег зійшли шляхетний старий з довгою бородою та професорським виглядом, високий воїн, вдягнутий для походу, з бойовим срібним мечем на поясі і красива дівчина-мисливиця з сагайдаком, повним стріл, і луком за плечима. Усі троє чудово володіли арабською. За час, що тривало плавання, Лагун-Навіжений розповів друзям усе, що знав про традиції, звички та правила Сходу. Одного заклинання вистачило, аби Джек та Шелті запам’ятали все, бо перед ними стояло дуже важливе завдання — спіймати Сема до того, як він накоїть дурниць. А знаючи діяльний характер учня чародія, можна було сміливо припустити, що в нього вистачить розуму самостійно оголосити Новий Хрестовий похід…
— Джеку, як ти вважаєш, куди міг вирушити цей бовдур?
— Я думаю, відразу до палацу. Якщо вже він так терміново вирішив одружитися, то навряд чи витрачатиме час на залицяння, хоча… Лагуне, ви ж знаєте його довше, ніж я. Він міг кудись звернути дорогою?
— Запросто, мій хлопчику. У турецькі лазні, наприклад. Сем чомусь упевнений, що чоловіки та жінки миються там одночасно. Або на базар подивитися «танок живота». Або, як ти кажеш, просто до палацу, але не до султана, а в його гарем.
— От бабій! — пирхнула Шелті. — Давайте не будемо його шукати. Тут і без нього багато цікавого. Якщо гарем йому дорожчий за друзів…
— Голубонько, — зітхнув чаклун, — якщо його спіймають у гаремі, то зроблять євнухом.
— Подумаєш, досить пристойна професія. Може, він хоча б тоді за розум візьметься?
— А яка ймовірність, що його там спіймають? — заступився за друга Джек.
— М-м-м… Якщо чесно, досі не спіймали жодного разу. Досвід у нього є. Особисто я раджу не робити зайвих припущень, а відразу вирушати до палацу. Рано чи пізно Вілкінс там з’явиться.
Якби вони знали, що винуватець усієї метушні саме в цю хвилину насолоджується пловом у затишній чайхані зовсім поруч… На жаль, Лагун-Навіжений повів друзів до блискучого султанового палацу.
— Колись, років тридцять тому, я бував у цих краях і навіть приятелював з місцевими чарівниками. Переважно це були дуже приємні люди, але досить підступні, нестримні в гніві і схильні до не надто продуманих дій. Гаряча кров. Що поробиш — Схід…
А саме в цей день великий султан Марокко, достославний Пуфім-аль-Рахім-Хасан ібн Рахат-алі-Махмуд-паши-бей-Залімухеддінов готував до походу в лазню свою єдину дочку. Місяцелика красуня Гюль-Гюль щодо лазень була дуже поступливою дівчиною. Їй подобалося їхати через усе місто в оточені тисячі стражників, відданих мурз, бердан-беїв і башибузуків, на білому слоні, під золотим балдахіном. Як спадкоємицю трону принцесу нікуди не випускали з палацу, тому дівчина щиро раділа будь-якій можливості висунути носа назовні. До того часу, як загриміли сурми і народ кинувся на площу, Вілкінс встиг об’їстися…
— Мейхані, а що це за галас на вулиці? Таке враження, наче все місто ловить одного-єдиного таргана, який пересувається з величезною швидкістю, а на того, хто першим на нього наступить, чекає цінний приз.
— О ні, мій пане, — посміхнулася дівчина. — Просто дочка султана, чарівна Гюль-Гюль, іде до лазні.
— До лазні?! — Сем ледве не підстрибнув на килимі. — Я теж хочу до лазні. У мене вуха не вимиті!
— Ви хочете побачити принцесу?
— Так! Жадібно, безумно, пристрасно, безнадійно, шалено, нестримно, відчайдушно, невідворотно — хочу!
— Тоді ходімо: місяцелика охоче являє свою красу зору кожного.
— Мені подобається така приступність, — ще більше розпалився учень чародія, — але треба ж встигнути купити мочалку.
— Навіщо? — напружилася дівчина.
— Як це «навіщо»? Ну, там… спинку їй потерти, познайомитися, туди-сюди, у лазні всі рівні. Я ж повинен гарненько роздивитися свою майбутню наречену, так би мовити, без…